Олександр народився у Києві. В 2008 році закінчив Чернігівський військовий ліцей з посилено фізичною підготовкою. Працював автомеханіком. У вільний час захоплювався автоперегонами, дрифтом. З початком повномасштабного вторгнення чоловік став на захист рідної країни у лавах ТРО, а пізніше в  Збройних Сил України. Служив у військовій частині А4126. Обіймав посаду командира відділення стрілецького взводу. Молодший сержант Олександр Романов загинув 15 серпня 2022 року в бою з окупантами біля міста Харків. Ціною власного життя, забезпечивши прикриття та відхід групи яка потрапила в засідку, отримавши поранення не сумісне з життям, повідомив через засоби радіозв’язку що він вже двохсотий, та продовжив стримувати загарбників. «Був справжнім патріотом своєї Батьківщини. З перших днів повномасштабного вторгнення пішов добровольцем в ТРО, а потім до лав ЗСУ.

Був добрим, чуйним, з почуттям гумору, мав дуже багато друзів. Дуже любив дітей, племінників, похресників. І діти відповідали йому взаємністю, бо відчували справжню турботу. Був люблячим і коханим чоловіком, сином, братом, хрещеним батьком. Щирий і з доброю душею, справжній чоловік.

Поховали воїна на Лісовому кладовищі у столиці.

Нагороди:

• Медаль «Честь. Слава. Держава» (07 червня 2023, посмертно) за мужність, патріотизм, високу громадянську позицію, героїзм, бойові заслуги у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;
• Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.