КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Іщенко Володимир Олександрович
дата народження
08.10.1981
дата смерті
18.08.2024
місце народження
місто Київ
місце загибелі
поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області
позивний
"Борода"
звання
Солдат
посада
Зовнішній пілот (оператор) безпілотних літальних апаратів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини А7295
підрозділ
відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів військової частини А7295 129 окремого батальйону 112 окремої бригади ТРО ЗСУ
Народився 08 жовтяня 1981 року у м. Києві. До 9 класу навчався у школі №25. У 1997 році був зарахований до професійно-технічного училища №16 та здобував кваліфікацію столяра, верстальника деревообробних верстатів. З 2000 по 2005 роки отримував вищу освіту у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова (вчитель початкових класів на образотворчого мистецтва).
| Паралельно з навчанням в університеті закінчив курси комп’ютерної графіки. Захоплювався живописом, скульптурою.
Працював технічним консультантом КЦ Nokia, спеціалістом з обслуговування ключових клієнтів в МТС Україна, менеджером з регіонального розвитку сервісного центру ІП “І-АР-СІ”. 24 лютого 2022 року Володимир вирішив захищати свою сім’ю, своє місто, свою Батьківщину. Не маючи військового досвіду і освіти, він записався добровольцем до 129-го окремого батальйону 112 окремої бригади ТРО ЗСУ та почав захищаючи нашу державу від російського вторгнення. Неодноразово був контужений, дивом вижив під час виходу з бойових позицій 25 червня 2023 року. Ризикуючи власним життям, допоміг і врятував життя двом своїм побратимам. Отримав травму коліна, переніс операцію і складну реабілітацію, після чого повернувся до служби як зовнішній пілот БПЛА, займався розвідкою, спостереженням та навчанням новачків. Загинув 18.08.2024 року під час виконання бойового завдання на околицях с. Іванівське Бахмутовського району Донецької області під час виконання бойового завдання. Володимир завжди був дуже добрим, чуйним, завжди усміхненим. Він був компанійською і комунікабельною людиною. Друзі його поважали та любили. Володя вмів запалити вогник у серці кожного, з ким спілкувався. Нікого не залишав в біді, був відкритим, відповідальним, щирим і справжнім патріотом своєї країни. |
Сім’я для Вови була завжди на першому місті. Він дуже любив своїх двох дітей і дружину. Для нього ми були центром всесвіту, як і він для нас.
Відкрито меморіальну дошку за місцем проживання на проспекті Володимира Івасюка 49.
Похований на Лісовому кладовищі в місті Києві.
Нагороджений:
- медаллю “За жертовність і любов до України” (№8445, 20.10.2023);
- пам’ятною медаллю 112 бригади;
- медаллю ветерана війни.
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!
