Народився та жив у місті Києві.

Навчався із 1995 по 2005 роки в загальноосвітній школі № 255 міста Києва Дарницького району. Всі дитячі та юнацькі захоплення були повʼязані з двома речами – спортом та риболовлею. Грав за збірну школи з футболу і баскетболу, паралельно займаючись веслуванням, а коли хотів спокою – завжди йшов на риболовлю, не важливо – зимову чи літню. В цілому любив спорт, дивився Олімпіаду, знав різні результати та завжди вболівав за українських спортсменів з будь-яких дисциплін. Кожного ранку купував декілька спортивних газет. В 11-ть років почав займатися веслуванням на каное в Палаці дітей та юнацтва (колишній Палац піонерів) мав 1-й дорослий розряд.

У 2005 році вступив до Національного авіаційного університету, де отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Телекомунікаційні системи та мережі», здобув кваліфікацію інженера електрозв’язку. Закінчив НАУ у 2010 році. Із 2011 р. по 2012 р. – строкова служба в лавах ЗСУ.

Із 2014 р. працював «Кримська водочна компанія» (м. Київ) старшим менчендайзером, торговим агентом. Із 2017 і до смерті був працівником в ТОВ «Боядера логістик» (м. Київ) на посаді старшим менеджером зі збуту.

Дмитро дуже любив Київ, був справжнім патріотом. Саме велике захоплення – футбол. Обожнював, вболівав в клубі «Динамо Київ», знав про свою улюблену команду все, виїжджав вболівати в інші міста. Стадіон імені Лобановського вважав своєю другою домівкою і мав неймовірно багато друзів, які згадують Дмитра як світлу та життєрадісну особистість, завжди готового прийти на допомогу. Своє усмішкою і позитивом він заряджав людей навколо. У вільний час полюбляв різні спортивні змагання, але особливе місце в його серці займала рідна футбольна команда, на честь якої пізніше і взяв собі позивний. За спогадами рідних, найбільшою мрією Дмитра було закінчити війну, одружитися і народити дітей. Він взагалі дуже любив дітей. На жаль, ця мрія так і не здійснилась.

Як справжній патріот своєї Батьківщини, добровольцем з перших днів повномасштабної війни Дмитро став до лав 112-ї бригади 126 батальйону ТрО ЗСУ. Брав участь в обороні Київщини, здійснював заходи із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації.

Після чого вирушив на схід України. Виконував бойові завдання в Донецькій області (29.06.2022 – 10.12.2022): Краматорському районі, м. Краматорськ, с. Ярова; Словʼянському районі, с. Пришиб; Бахмутському районі, с. Григорівка; Луганській області (28.09.2023 – 23.01.2024): Северодонецькому районі: Кремінській міській територіальній громаді: с. Діброва. Завдяки його вмілому, грамотному керівництву підрозділ виконував всі поставлені бойові завдання, зберігши при цьому свою боєздатність.

05.04.2023 зі сторони російських окупантів почався інтенсивний артилерійсько-мінометний обстріл позиції, на якій перебував Дмитро, в результаті якого він отримав акубаротравму. Не дивлячись на це, позицію не залишив. До лікарні звернувся тільки після того, як був змінений з позиції 08.04.2023.

01.12.2023 виконуючи бойове завдання, здійснював уміле керування та управління особовим складом відділення під час активних бойових дій при наступі противника на одну із позицій с. Діброва, чим не допустив тактичного успіху противника. Завдяки героїчним та відважним діям військовослужбовця було зупинене просування ворога, та нанесено суттєвих втрат, знищили піхоту противника, тим самим стримали просування підрозділу ворожих військ.

23.01.2024 під час виконання бойового завдання, рятуючи життя побратимів, поранених на сусідній позиції, сам потрапив під шквальний мінометний обстріл, в ході якого отримав поранення, не сумісні із життям та загинув захищаючи територіальну цілісність та незалежність України.

Вічна пам’ять Герою!!!

Похований на на Алеї Героїв Лісового кладовища міста Києва.

           Нагороджений:

• орденом «ЗА МУЖНІСТЬ» ІІІ ступеня (посмертно) (указ Президента України від 16.10.2024 № 702).
• медаллю командувача Сил територіальної оборони ЗСУ «ЗА ВІРНУ СЛУЖБУ» ІІІ ступеня (наказ командувача Сил ТРО ЗСУ від 02.12.2022 № 470);
• медаллю «НЕЗЛАМНИМ ГЕРОЯМ РОСІЙСЬКО – УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ» (наказ голови всеукраїнського об’єднання «КРАЇНА» від 16.12.2022 № 412);
• Пам’ятною медаллю 112-ї бригади (нагороджений командиром 112-ї бригади Сил ТРО ЗСУ полковником Владиславом Косенком);
• відзнакою МОУ «ЗАЛІЗНИЙ ХРЕСТ» (посмертно) (наказ МОУ від 11.04.2024 № 539).Збірка віршів Олексій Тітенко «Совість нації»
  «Динамо»Динамо – вітер у очах,Та й сам – як вітер, динамічний.Ти, із харизмою своєю,В житті, проклав свій шлях епічно.Не плутався у дебіторках,Не торгував у “шар” конторках.Був прикладом для однодумців,Мав безліч знань у бізнес сумці.Для багатьох був гарним другом,І підставляв своє плече.

  Коли збагнем, що ти не з нами,

  У душах болем запече…

  І посмішка твоя сіяє,

  На фото картці, мов жива.

  На цвинтарі ж, серед братів,

  Під стягами, нова труна…

  Ми з перших днів війни з тобою,

  Пройшли разом нерівні кроки.

  Нажаль, не підем й далі так,

  Смерть вкрала молодії роки..