У 1984 році закінчив середню загальноосвітню школу № 160 м. Києва. Навчався у Київському вищому інженерному радіотехнічному училищі протиповітряної оборони імені Маршала Покришкіна О.І. З 1989 по 1995 рр. проходив службу в лавах Збройних Сил України на посадах від командира взводу до командира роти (військове звання «капітан»). З 1996 по 2010 рр. проходив службу в органах внутрішніх справ, розпочавши кар’єру оперуповноваженим відділу карного розшуку.   В 2010 році звільнений в запас за власним бажанням (вихід на пенсію) з посади керівника відділу по боротьбі з організованими групами та злочинними організаціями на транспорті  Головного Управління МВС України. Звання –  полковник  міліції. З роками, не залишаючись на досягнутому інтелектуальному рівні,  Віктор постійно удосконалювався, вивчав комп’ютерні програми супутні його роботі. Він дуже захоплювався  полюванням і мандрівками з родиною. Любив відвідувати музеї, цікавився розвитком подій   Великої Вітчизняної війни, читав багато літератури. Відповідальний, зібраний, уважний з аналітичним складом розуму, не обіцяв ніколи того, що не міг виконати – людина свого слова. В оточуючих цінував ті ж якості. Якщо він за щось брався, то завжди це робив акуратно і сумлінно. Будучи справжнім офіцером  в будь-яких ситуаціях зберігав честь і гідність, ніколи не зраджував товаришів.   На момент смерті в  нього залишились дружина Олена та три доньки: старша Юлія 1989 р.н., середня Наталія 1993 р.н., молодша Вікторія 2010 р.н.. Віктор був справжнім офіцером, і загинув як офіцер!

Додатково:

• Орден «За мужність» III ступеня (посмертно);
• Орденом «За вірність присязі» (посмертно);
• Відзнака-медаль «За сумлінну службу» I ступеня;
• Відзнака-медаль «За сумлінну службу» II ступеня;
• Відзнака-медаль «За сумлінну службу» III ступеня;
• Відзнака «15 років спецпідрозділу «Сокіл» МВС України»;
• Відзнака МВС України  «За відзнаку в службі» II степеня.