Дмитро народився в місті москва. З 1979 року навчався в середній загальноосвітній школі № 153 міста Києва. Закінчив середню загальноосвітню школу № 177 міста Києва. З 1989 по 1994 роки навчався Київському економічному університеті за фахом “Фінанси та кредит”. Дмитро почав свою трудову діяльність ще студентом, працював на державних та приватних підприємствах, займав високі посади і постійно підвищував свою кваліфікацію. Але з часом зрозумів, що потрібні ні його фахові знання, а лояльність до «системи». З 2015 року став підприємцем, повністю виплачуючи податки і займаючись волонтерської діяльністю.

Любив читати військово-історичні твори, рибальство та збирання грибів, любив прослуховувати сучасну музику та захоплювався кулінарією.

Любив життя, всі питання вирішував мирним шляхом, поважав погляди інших, захищав та підтримував слабших. Дуже любив дітей, віддавав їм всі свої знання, час і увагу. З дитинства звик все доводити до кінця, не зупинятися перед труднощами.

В 2014 році був в перших рядах на Майдані, а від приєднання до лав Збройних сил України його зупинило народження 10.03.2014 р. сина Назара. Дмитро був успішним підприємцем, багато подорожував по світу  і  прагнув, щоб його троє дітей жили в правової  європейській державі.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України звернувся до Хустського РТЦК і СП .Маючи можливість бути визнаним обмежано придатним до військової служби через хронічні захворювання, Дмитро переконав  лікарів визнати його придатним. Дмитро казав: «Якщо не я, то хто? Чим швидше я знищу ворога, тим швидше обійму своїх дітей».

Дмитро бажав потрапити до артилерії під керівництвом НАТО, але через вік йому відмовили. Після прийняття присяги 05.01.2023 р. він пройшов фахову підготовку за ВОС 139 у в/ч А3618 на оператора 31-РС (ПТКР). Зі слів побратимів і командира роти він завжди йшов туди, де складніше, де важче та вів за собою інших, підтримуючи слабких.

З квітня по грудень 2023 р. Дмитро брав участь в бойових діях на Запорізькому напрямку (н.п. Мала Токмачка, н.п. Софіівка, н.п. Роботине). В цей же час переніс інсульт, пошкодження хребта, 2 контузії  та осколкове поранення в щоку.

В січні 2024 р. Дмитро все ж пройшов курс лікування в неврології, після чого, не зважаючи на те, що лікарі наполегливо пропонували йому, або тривалу реабілітацію, або  перехід до тилових військ, категорично  відмовився, сказав: «Я потрібен в роті, мені там чекають, я обіцяв повернутися».

З лютого 2024 р. виконував бойові завдання на Покровському напрямку (н.п. Маріїнка, н.п. Красногорівка), де тільки за останню добу свого життя 20.06.2024 р. знищив чотири одиниці броньованої техніки з російським контингентом та пошкодив 2 танки, чим зупинив широкомасштабний механізований штурм ворога. Останнє голосове повідомлення від сина було: «Можеш мене привітати, мають Героя дати, чотири танки за сьогодні!». Він помилився лише в тому, що було знищено 3 танки та 1 БМП та 2 танки пошкоджено.

Загинув 20.06.2024 року поблизу н.п. Перемога Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання.

         Нагороджений:

• нагрудним знаком “Учасник бойових дій” від 18.10.2023 р. управлінням персоналу штабу в/ч А0796;
• орденом “Полеглого воїна” № 0251 від 21.06.2024 р..