Олександр народився та жив у м. Києві.  Закінчив середню загальноосвітню школу №253. Олександр був життєлюбом, лідером у колективі. Найбільше цінував людяність і справедливість. Любив спорт. З дитинства займався ТХЕКВОНДО. Завдяки наполегливим тренуванням здобув   «ЧОРНИЙ ПОЯС». Серед своїх однолітків та для молодшого брата був взірцем справедливості та мужності. З 2005-2010 рік навчався у Національній Академії Внутрішніх Справ м. Києва, за спеціальністю «Право». Після закінчення навчання проходив службу  у Святошинському РУ ГУ МВС України м. Києві. За цей час зарекомендував себе позитивно. Дисциплінований, старанний, працелюбний працівник. До виконання службових обов’язків відносився відповідально, проявляючи при цьому ділову ініціативу та принциповість. Цілеспрямований при виконанні поставлених завдань,  здатний прийняти правильне рішення. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України добровільно вступив до лав Збройних Сил України у сформовану військову частину А7297 1 стрілецької роти  131 батальйону 112 бригади.  Призначений командиром відділення. Разом з побратимами тримав оборону Гостомеля,  брав участь у підриві Гостомельського моста, за що був нагороджений медаллю «ЗА ХОРОБРІТЬ В БОЮ».  Після звільнення Київщини з червня 2022р. по жовтень 2023 року Олександр не раз брав участь у звільненні та захисті Донеччини. З тяжкими боями звільняли Слов’янськ, Ізюм, Сіверськ, Ямпіль та інші. У боях Олександр отримав осколкове поранення, багато контузій. Та піклувався не про себе, а про особовий склад. Як командир, відзначився найменшою втратою воїнів із особового складу. На важких завданнях  завжди був поруч із побратимами. Був опорою  та надією для кожного воїна. Хлопці говорили між собою: “ ТОТАЛ з нами, будемо живі!”. Після ротації з Донбасу, Олександра нагородили «СРІБНИМ ХРЕСТОМ».   У 2024 році перевівся до військової частини А 0139 і був призначений командиром взводу протитанкових ракетних комплексів 2 батальйону охорони. У зв’язку з повторним наступом ворога на Харківщину в травні 2024 року Олександра та його взвод по тривозі було відправлено в Харківську область.

Загинув  Олександр 18 травня 2024 року,  виконуючи бойове завдання, рятуючи побратимів під час артилерійського обстрілу поблизу  населеного пункту Стариці Чугуївського району Харківської області.   Олександр отримав поранення несумісне з життям.

Похований:  Кладовище в с. Софіївська Борщагівка, Бучанського району, Київської області.

Нагороджений:

• відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України В.Ф. Залужним «СРІБНИЙ ХРЕСТ»;
• медаллю «ЗА ХОРОБРІСТЬ В БОЮ»;
• медаллю “Ветеран війни”.