Народився 5 квітня 2000 року у місті Києві.

Відвідував дитсадочок та закінчив школу № 226 на Оболоні. З дитячих років приймав активну участь в театралізованих, музичних постановках, спортивних та інтелектуальних змаганнях. Особливе місце в його житті мало захоплення футболом. В юнацькому віці Нікон почав активно займатись спортом. Він разом зі своїми друзями ходив до стадіону, де й проходили тренування. Також, Нікон захоплювався історією зброї, читав багато книг про снайперів, навіть казав, що хотів би стати снайпером. Завжди і у всьому прагнув бути кращим. Активно працював над собою та займався самовдосконаленням – постійно навчався, читав, розвивав логічне мислення, вивчав різні тактики, цікавився астрономією. Йому подобались інтелектуальні ігри, особливо шахи. Велику частину свого вільного часу приділяв вивченню комп’ютерних технологій та завжди цікавився новинами науки та техніки.

Після закінчення школи, Нікон обрав свою майбутню професію та вирішив стати програмістом. Він навчався в університеті імені Бориса Грінченка, на факультеті інформаційних технологій і математики. Під час навчання приймав активну участь в студентському житті університету, отримував нагороди та грамоти, посів друге місце в змаганнях по шахам серед університетів.

Будучи високо порядною людиною, Нікон завжди користувався повагою та авторитетом у рідних, друзів та знайомих, завжди був цікавим співрозмовником, володів умінням аргументувати та відстоювати власну думку.

Військовий шлях Янушевського Нікона Вікторовича розпочався у червні 2020 року, коли він був призваний на строкову службу та вступив до лав Національної Гвардії України, до Першої Президентської Бригади, яка, під час повномасштабного вторгнення, переформувалась в Бригаду наступу “Буревій”. Він з гідністю ніс службу та відповідально ставився до виконання своїх обов’язків, отримував багато грамот та подяк від командування, заслужив звання старшого солдата.

Після початку повномасштабного вторгнення, йому знову довелося згадати військові навички. З 02 березня 2022 року, попри свій юний вік, в 21 рік, Нікон разом зі своїми побратимами, взявши зброю до рук, став на захист своєї Батьківщини. У складі Першої Президентської Бригади на посаді гранатометника, з перших днів мужньо та сміливо обороняв своє рідне місто – Київ. Кожен день проведений на лінії оборони рубежу Ірпінь-Гостомель-Горенка-Мощун є справжнім подвигом, адже саме в той час рашистські нелюди усіма силами намагалися захопити серце нашої держави – місто Київ. З самого початку свого тяжкого військового шляху, він відчув на собі всі випробування війни, пройшов справжнє “пекло”, але відважно захищав свою рідну землю. Завжди говорив: “Якщо не ми, то хто? Ми мусимо захищати свою Батьківщину та рідних’. Завжди тримав стрій, був надійним товаришем та завжди вірив в перемогу. Встоявши в запеклих боях за рідну Київщину, Нікон продовжив свій непростий бойовий шлях на Чернігівщині, потім на Луганському напрямку – Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Білогорівка. Обороняючи місто Сєвєродонецьк, Нікону з побратимами довелося виходити з оточення під щільним вогнем ворога, який намагався знищити наших захисників, використовуючи всі наявні види зброї.

В свої молоді роки він зважено та відповідально приймав занадто складні рішення для звичайної людини, попереду бачив ціль – вільну країну, щасливих рідних та близьких, своє світле майбутнє. Незважаючи на складнощі, йшов до своєї мети. Нікон завжди докладав максимум зусиль і знань для виконання бойових завдань, він був справжнім воїном і вірним побратимом. Його товариш та побратим сказав: “Якщо йти, то тільки з Яном, якщо щось станеться, то він врятує або винесе..”. Прийнявши рішення перевестись до розвідки, Нікон говорив: “Я знаю, що, ставши розвідником, я зможу бути більш корисним”. Його слова ніколи не розходилися з ділом, свій бойовий досвід він максимально використовував для вдосконалення навичок в справі розвідки. Нікон отримав військову спеціальність розвідник-сапер, у його очах ніколи не було страху і відчаю. Яким би виснаженим та стомленим він не був, з вуст завжди злітало: “Все добре”.

У складі роти розвідки спеціального призначення бригади Буревій, обороняючи населений пункт Білогорівка Луганської області, Нікон втратив всю свою амуніцію та особисті речі від бомбардування та обстрілів ворога важкою артилерією та мінометами. Але, незважаючи на складність ситуації та відсутність захисту, він мужньо та безстрашно виконував всі поставлені бойові задачі.

Останній свій бій Нікон прийняв у Серебрянському лісі. Отримавши бойове розпорядження, він з побратимами вирушив на штурм, йшов першим та впевнено виконував завдання, яке було поставлено. Фактично взявши на себе роль ведучого їхньої групи розвідників, розумів рівень відповідальності – збереження життя побратимів та успішне виконання наказу командування. Завдання було виконано, але, на жаль, 10 листопада 2023 року, в наслідок артилерійського обстрілу на околицях міста Ямпіль Донецької області, Нікон отримав поранення несумісні з життям..

Місце поховання Героя-Лісове кладовище у м.Київ. В школі, де навчався Нікон, встановлено дошку вшанування пам’яті Герою-захиснику. В селищі Романів, де проживає бабуся Нікона, на алеї Слави розміщено білборд зі світлиною Героя та вказані біографічні дані Янушевського Нікона Вікторовича для вшанування пам’яті загиблого Воїна, адже його військовий шлях, його сміливість, відвага та відданість – це справжній подвиг, про нього мають пам’ятати. Ім’я Янушевського Нікона Вікторовича, Героя-розвідника навічно викарбувано на меморіальних плитах в пам’ять усіх загиблих Захисників та Захисниць за волю та незалежність України у храмі пантеоні селища Лішня Тернопільської області. Відважний, сміливий, гідний син своєї Батьківщини, воїн, Герой-захисник, якому назавжди 23. За мужність, сміливість, відвагу та героїзм, проявлені під час штурму, а також, відданість своїй Державі та своєму народу, Янушевського Нікона Вікторовича було нагороджено відзнакою Президента України орденом “За мужність” (посмертно).

В родині Нікон був та назавжди залишиться безперечно найкращим сином, братом, татом, чоловіком та онуком. Адже, попри все, він завжди піклувався про свою родину. Наскільки б важко йому не було, він завжди підтримував та допомагав подолати труднощі рідним.

Нікон зустрів та покохав свою майбутню дружину в 2020 році, коли в неї вже була 3-річна донька. І він став для неї найкращим татом на світі. Тепер його донечка з впевненістю говорить, що справжній чоловік має бути таким, як тато Нікон – добрий, відважний, сильний і чесний, має вміти захистити свою родину. Його здатність чути, слухати та співчувати просто вражала – жоден член родини не лишався без його уваги. Нікон начебто поспішав та намагався встигнути зробити життя своїх рідних кращим, комфортнішим та легшим, і це в той час, коли його власне життя було в небезпеці. Перебуваючи у відпустці, він збирав всю родину разом, даруючи години приємного спілкування, які були насичені родинним теплом та повагою.

Янушевський Нікон Вікторович – Людина з великої літери, це не просто воїн – це Герой, не просто син, батько, брат, чоловік і онук – це Людина, яка мала неймовірну здатність дарувати любов і творити добро.

Низький уклін та вічна подяка Герою, світла пам’ять! Слава Україні, Слава її Героям-Захисникам! Слава Яну! Героям Слава!