Народився 27 вересня 1984 року в місті Боярка Києво – Святошинського району Київської області. З дитинства мешкав у місті Києві, де навчався у загальноосвітній школі №169 Шевченківського району. Після закінчення школи вступив до вищого професійного училища №33, де здобув фах кухаря. Працював за спеціальністю.

Юрій був відкритою, щирою та доброю людиною. Мав чудове почуття гумору, завжди знаходив слова підтримки для близьких. Він був спокійним, врівноваженим, але водночас рішучим і наполегливим, коли йшлося про справу. Любив життя, цінував дружбу, вирізнявся людяністю, щедрістю душі та працьовитістю. Мав золоті руки — вмів не тільки готувати смачні страви, а й допомогти з будь-якою домашньою справою.

Особливе місце у його серці займали риболовля та кулінарія — улюблені захоплення, які приносили йому душевний спокій та радість. Він завжди був тією людиною, яка об’єднувала інших — за столом, у родині, серед побратимів.

24 лютого 2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив у складі 1 механізоване відділення 3 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону 30 окремої механізована бригада імені князя Костянтина Острозького військової частини А0409 Сухопутних військ Збройних Сил України. Мав військове звання старший солдат.

Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Залізнянське Донецької області, проявивши мужність, вірність військовій присязі та безмежну любов до України. Похований на Берковецькому кладовищі в місті Києві.

За особисту мужність і героїзм указом Президента України нагороджений Орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).

Юрій Яковенко назавжди залишиться Героєм у серцях матері, брата, сестри, рідних, друзів і бойових побратимів.
Вічна Слава Воїну, який віддав життя за Батьківщину.