Андрій народився 5 червня 1987 року в місті Києві . Навчався в 201 школі Дніпровського району, працював, одружився і став батьком чудового синоча.

З початком повномасштабного вторгнення, як справжній патріот своєї країни добровільно призвався до лав ЗСУ 7 липня  2022 року. Лише з 5 разу його все таки  мобілізували, дуже хотів бути корисним для держави і бути прикладом в майбутньому для свого сина.

Після проходження підготовки, потрапив у 46 Бригаду Десантно Штурмових Військ на посаду стрілець 1 Аеромобільного взводу 1 Аеромобільної роти 1 Аеромобільного батальйону.

21 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі с. Білогірка Херсонської області у результаті ворожого танкового обстрілу, отримав вогнепальне осколкове поранення.

Після проходження лікування та під час реабілітації, майже увесь час провів зі своїм сином Тимофієм, який для нього був самим важливим у житті.

Андрій був дуже хорошим батьком та чоловіком, другом і побратимом.

24 жовтня 2022 року повернувся на службу і отримав підвищення молодшого сержанта, командира 1 Аеромобільного взводу 1 Аеромобільної роти 1 Аеромобільного батальйону

Зі слів побратимів був завжди спокійним і впевненим, мріяв повернутися додому і піти у піший похід з сином.

На останньому відео був дуже стомлений,  але не зломленим і вірив в нашу перемогу. Але 16 грудня 2022 року зупинилось його серце від артилерійського обстрілу з боку противника…

Важка втрата для нас з сином, неможливо пережити цей біль… для сина це взагалі страшне горе, так як батько завжди був прикладом для нього у всьому.

Похований Андрій на Лісовому кладовищі на Алеї Слави. Він назавжди залишиться в нашому серці і пам’яті як справжній герой, а герої не вмирають…

Нагороди:

Орден “За міжність” ІІІ ступеня