Народився 22 листопада 2001 року в місті Києві. Ріс активним, допитливим і невтомним хлопчиком. Його день був розписаний до хвилини: школа, спортивні секції, музика, іноземні мови, малювання. Його енергії вистачало на все. Від самого дитинства Сергій був особливим – він вирізнявся рішучим, войовничим характером і гострим відчуттям справедливості. Він умів бути собою та не боявся висловлювати власну думку.

Розумний, сміливий, добрий, харизматичний — він легко згуртовував людей навколо себе, був душею будь-якої компанії, завжди готовий підтримати й допомогти. Його почуття гумору було унікальним: легким і дотепним, інколи з тонкою іронією й здоровим сарказмом — він умів розрядити будь-яку напругу.

З вересня 2008 р. по червень 2017 р. навчався у середній загальноосвітній школі №6” Подільського району міста Києва.

З вересня 2017 р. по червень 2018 р. навчався в загальноосвітньому ліцеї у місті Влодава (Польща). Після року навчання в якому, він повернувся з Польщі додому. Ми відправили його туди після 9-го класу — проти його волі. Але саме тоді він уже чітко знав, ким є і яким шляхом хоче йти. Повернувшись сказав, що навчатиметься тільки в Україні. Бо тут його сім’я та друзі.

Паралельно з вересня 2017 р. по червень 2019 р. навчався екстерном в спеціалізованій школі №193 з поглибленим вивченням української мови і літератури Подільського району міста Києва.

Після закінчення школи вступив до Інституту спеціального зв’язку та захисту інформації Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”, де поєднував навчання з активною самореалізацією – паралельно працював на різних посадах, не пов’язаних зі спеціальністю, щоб бути фінансово незалежним, підтримувати родину та розвивати навички самостійності, відповідальності й організованості, що згодом допомогло йому в усіх сферах життя. У 2020 р. перевівся до Київського національного університету культури і мистецтв, на спеціальністю «Комп’ютерні науки».

З початком повномасштабного вторгнення Сергій не знаходив собі місця й усім серцем рвався на фронт.

Після деокупації Київщини, їздив допомагати розбирати завали в Ірпені та Бучі. Але повернувшись одного дня додому, спокійно сказав, що там впораються без нього, а його місце на війні.

У квітні 2022 р. добровільно став на захист України, приєднавшись до Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор».

15 липня 2022 р. офіційно мобілізувався до лав 4-ої тактичної групи 7-го центру Сил Спеціальних Операцій ЗСУ. Свою службу Сергій розпочав як бойовий медик, здобувши повагу побратимів за стійкість, вміння швидко приймати рішення та зберігати спокій у найнебезпечніших ситуаціях.

Відчуваючи потребу зробити ще більше, у листопаді 2022 р. перевівся до 1-го окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» у складі 67-ої окремої механізованої бригади до артилеристів, які здобули репутацію надзвичайно влучних та ефективних воїнів. З гордістю носив шеврон, особисто вручений йому командиром Да Вінчі. Водночас продовжував навчання в університеті. Дипломну роботу він захистив онлайн – перебуваючи на бойових позиціях під Бахмутом. Згодом Сергій став командиром мінометного розрахунку 1-го мінометного взводу 2-ої мінометної батареї 1-го окремого штурмового батальйону імені Дмитра Коцюбайла “Да Вінчі” Сухопутних військ ЗСУ (військова частина А4848).

Виконував бойові завдання на таких напрямках, як: Серебрянка, Бахмут, Сіверськ, Ямпіль, Кліщіївка, Водяне, Вугледар, Єлизаветівка, Мирноград, Покровськ (Донецька область), Новоселівське (Луганська область), Лиман Перший, Новоєгорівка, Синьківка, Куп’янськ, Табаївка (Харківська область), Мала Токмачка, Оріхів (Запорізька область) та інші.

Маючи бойовий досвід, достатній для керівних посад, Сергій не погоджувався йти з передової. Він вважав, що саме там принесе найбільшу користь.

На найгарячіших напрямках Донеччини, Луганщини, Харківщини та Запоріжжя, з колосальними результатами він віддавав себе повністю. Його батарея вважалась однією з найрезультативніших в Україні за ефективністю знищення окупантів. Їх запрошували до співпраці інші бойові підрозділи.

Загинув 23 грудня 2024 р. під час виконання бойового завдання поблизу міста Покровськ на Донеччині внаслідок вибухової травми.

           Нагороджений:

• орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно, Указ Президента України від 14 квітня 2025 р. №234/2025);
• медаллю «Ветеран війни» (за життя).