Андрій народився та виріс в місті Києві. Учасник російсько-української війни, ветеран АТО, громадський активіст, кандидат в депутати Київради в 2020 році від ВО “Свобода”. В 19 років пішов добровольцем в АТО, своє становлення як воїна пройшов в Батальйоні оперативного призначення НГУ ім. Сергія Кульчицького і був залучений до бойових операцій в н.п. Красний Лиман, Слов’янськ, Артемівськ, Дебальцеве, Миронівське, Станиця Луганська, Чорнухине, Вуглегірськ, Верхньоторецьке та ін.

Після АТО займався допомогою ветеранам, організовував вишколи і табори для дітей та молоді, а також освітні проекти на своїй рідній Оболоні.

Андрій був головою філії Оболонського району міста Києва Громадської організації “Всеукраїнське Обʼєднання Учасників бойових дій” і під його керівництвом організація займалася наступним:

• допомога в реабілітації ветеранів АТО;
• психологічна підтримка ветеранів та їх сімей;
• волонтерська діяльність;
• організація патріотичних вишколів для дітей та молоді;
• освітня діяльність.

Офіс організації під його керівництвом почав виконувати роль хабу для військових, де вони можуть не тільки зібратися для спільної діяльності, а і за потреби переночувати та отримати необхідну допомогу. Також в складі організації став членом Громадської ради при Міністерстві Ветеранів та Громадської ради при Оболонській районній в місті Києві адміністрації.

Однією з цілей в житті Андрія було навчання та передача знань та досвіду молоді. Він організував та провів сотні лекцій та патріотичних вишколів в місті Києві та його околицях. Був одним із постійних лекторів та інструкторів ВГО «Сокіл» — молодіжного військово-спортивного товариства. В лавах ВО «Свобода», членом якого був Андрій, також відповідав за напрямок патріотичного виховання молоді в Києві. Влітку організовував літні кінотеатри в Оболонському районі (Пріорка, Мінський масив та Оболонська набережна) — покази українського кіно з запрошенням акторів, режисерів та інших відомих людей, щоб оболонці мали змогу переглядати сучасні українські фільми та спілкуватися з їх творцями.

Найбільшим бажанням Андрія було будувати власну сім’ю і розбудовувати Україну, вільну і незалежну, саме тому 24 лютого 2022 року він вже з самого ранку знову взяв зброю до рук і у складі Батальйону “Свобода”, боронив Київщину та Сумщину, а також околиці Горлівки та Бахмут. За час повномасштабного вторгнення одружився і почав працювати ще і над цим своїм бажанням, проте не встиг.

Загинув вночі 12.11.2022 під час виконання бойового завдання біля Бахмута. У Андрія залишились мати та дружина, а також тисячі людей, в житті яких він залишив глибокий слід.

Похований на Лісовому кладовищі.

Встановлена пам’ятна дошка на фасаді школи, де навчався Андрій (Школа І ступеня – гімназія “Потенціал” Оболонського району міста Києва)

            Нагороджений:

• медаллю «Честь. Слава. Держава», розпорядження київського міського голови від 18.06.2024 №528
• орденом «За мужність» ІІІ ступеня, Указ Президента України від 18.12.2023 №821/2023