Народився 13 січня 1966 року в місті Києві. Зростав і прожив значну частину життя у Солом’янському районі столиці, на Відрадному — місці, яке стало для нього справжнім домом, простором спогадів, родинного тепла і формування характеру.

Навчався у загальноосвітній середній школі № 54 міста Києва. Ще в шкільні роки проявив себе як різнобічна особистість — грав у ансамблі на тромбоні. Музика супроводжувала його з юності й залишалася важливою складовою життя. Особливе місце в його серці займав рок — щирий, сильний, вільний, такий самий, як і він сам. Сергій мав широкий світогляд, високі моральні принципи, легко знаходив спільну мову з людьми, швидко здобував друзів і завжди залишав по собі світле враження.

Після школи вступив до Київського технікуму залізничного транспорту, де навчався протягом року, після чого був призваний на строкову військову службу. Служив у військовій частині 2142 — 27-му Мукачівському прикордонному загоні, який охороняє державний кордон України з Угорщиною та Румунією на території Закарпатської області. Саме там загартувався його характер, утвердилися цінності честі, відповідальності та вірності обов’язку.

Після завершення служби Сергій здобув диплом за спеціальністю машиніста. Він мріяв продовжити справу батька, який стояв біля витоків відкриття Київського метрополітену, однак обрав власний шлях. Сергій мав справжній талант до автомобілів — глибоко розумівся на техніці, любив швидкість, але завжди поєднував її з відповідальністю та дисципліною. Безпека була для нього життєвим принципом, який він передав своїй доньці.

Його цивільне життя було насиченим і багатогранним: від власного автомобільного бізнесу до роботи водієм у приватній компанії в Києві. Незважаючи на різні життєві обставини, Сергій завжди залишався Людиною з великої літери. Родина, любов, турбота про близьких і їхня безпека були для нього беззаперечними пріоритетами.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації Сергій не зміг залишатися осторонь. У жовтні 2022 року він добровільно став на військовий облік у Солом’янському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки міста Києва. У березні 2023 року був мобілізований до 15 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Проходив службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії — техніка-водія (оперативне озброєння), а згодом — водія, оператора озброєння. Ніс службу у відділенні повітряної розвідки та ударних безпілотних повітряних суден третього відділу прикордонної служби. Брав участь у бойових діях на найскладніших напрямках:
— Сватівський напрямок Луганської області (липень – грудень 2023 року);
— Вовчанський напрямок (грудень 2023 – квітень 2024 року);
— Сумський та Чернігівський напрямки (весна – літо 2024 року);
— після ротації в Рівненську область у жовтні 2024 року разом із підрозділом прибув до Сумської області для виконання бойових завдань у межах Курської операції.

13 листопада 2024 року старший солдат військової частини 1551 Шевченко Сергій Степанович загинув, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Дар’їно Суджанського району Курської області російської федерації. Він до останнього залишався вірним військовій присязі, проявивши стійкість, мужність і відвагу. Посмертно йому було присвоєно військове звання «молодший сержант».

Похований у місті Києві на кладовищі Лісове, на Алеї Героїв.

Шевченку Сергію Степановичу назавжди 58 років.
Він назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто його знав, як мужній воїн, відповідальний чоловік, люблячий батько і Людина честі.
Світла пам’ять Герою.