Анатолій народився в родині лікарів у місті калінін рф.  У 4 роки переїхав з родиною до України. Спочатку – до Конотопа на Сумщині, за два роки – до селища Калита Київської області, де провів дитинство.

Після школи закінчив ПТУ та здобув фах машиніста холодильного устаткування. Також у 2006 році закінчив Київський коледж міського господарства Академії муніципального управління.

Встав Анатолій на захист України ще 2014 року. Попри те, що виховував 5 дітей, після тимчасової окупації росіянами Криму та Донбасу долучився до служіння капеланів, щоб духовно підтримувати українських військових.

З початку повномасштабного вторгнення чоловік вступив до лав територіальної оборони, а потім – до 242-го окремого батальйону територіальної оборони ЗСУ. Серед побратимів користувався авторитетом і повагою. Не раз ризикував своїм життям. Але одного разу ризик виявився останнім. Загинув Анатолій під час виконання бойового завдання 27 листопада 2023 року поблизу населеного пункту Іванівське Донецької області потрапивши під ворожий обстріл.

Він був світлою людиною, з вірою в серці, любов’ю до людей та до всього живого, Анатолій мав право відмовитися, проте пішов до лав Збройних сил України. Він не уявляв комфортного життя в той час, як молоді українські хлопці жертвували своїм життям заради інших.  Перечитав Біблію від сторінки до сторінки, уривками цитував Святе Письмо, а під час бойових завдань часто слухав Слово Боже в аудіоформаті. Рибалив, збирав гриби й вигадував усілякі пригоди, в які частенько вплутував інших.

Похований Анатолій на кладовище селища Лісовичі Вишгородського району.

Нагороджений:

• Відзнакою «Кров за Україну»
• Медаллю «Захисник України»
• Медаллю «Хрест Свободи»
• Нагрудним знаком «Комбатанський хрест»
• Медаллю «За відвагу»
• Медаллю «За незламність духу».