Здобуття знань і постійний розвиток були невід’ємною частиною його життя. У 2002 році він закінчив школу №176 міста Києва. Після цього навчався в Іллінецькому аграрному фаховому коледжі, де у 2005 році здобув спеціальність зооветтехніка. Згодом продовжив освіту в Університеті «Україна» за напрямом «Фізична культура». У 2020 році отримав ступінь бакалавра за спеціальністю «Менеджмент соціокультурної діяльності» у Київському університеті культури. Навчання залишалося для нього важливим упродовж усього життя, тому у 2025 році він здобув ступінь магістра менеджменту в Університеті економіки та права «КРОК». Того ж року пройшов спеціалізовані курси з керування безпілотними літальними апаратами, тактичної медицини та кібербезпеки.

Свій трудовий шлях Федір Васильович розпочинав із базових, але надзвичайно важливих для гартування характеру сфер. Цей початковий досвід навчив його бездоганно комунікувати з людьми, миттєво реагувати на складні ситуації та брати на себе відповідальність.

Згодом прагнення до незалежності та підприємницький хист привели його у власний бізнес. Він успішно реалізував себе через індивідуальне підприємництво, що вимагало повної самовіддачі, фінансової грамотності та стратегічного мислення.

Новою важливою сходинкою став будівельний сектор. Федір Васильович не просто очолив компанію, а став серцем і рушійною силою будівельних та інфраструктурних проєктів. Його професіоналізм і надійність дозволили компанії бути сталою — він успішно координував та реалізовував складні проєкти.

Паралельно з успішним бізнесом Федір Васильович мав загострене почуття справедливості та громадянського обов’язку. Особливе місце в його серці й щоденній праці посідала підтримка захисників України — він присвятив себе активній допомозі ветеранам, розуміючи, наскільки важливими є їхня адаптація, захист прав та братерська підтримка у цивільному житті.

Його громадська робота мала значний масштаб.Він став надійною опорою для ветеранської спільноти, активно займався розв’язанням проблем побратимів, організацією допомоги та згуртуванням людей навколо спільної мети.Його діяльність у ветеранському русі мала вагу не лише на рівні району, а й у межах усього Києва. Він щиро вболівав за долю кожного воїна, ініціював важливі соціальні проєкти та робив усе, щоб ветерани почувалися шанованими й захищеними у рідному місті.

Федір Васильович у цивільному житті поєднував у собі риси підприємця, який не боявся масштабів, та відданого громадського діяча, який завжди стояв пліч-о-пліч із ветеранами й щиро дбав про свою громаду.

Федір Васильович мав дивовижний дар — він палко, безмежно любив життя з усіма його труднощами та викликами. Проблеми ніколи не лякали його, а лише гартували. Він зустрічав будь-які випробування з піднятою головою.Його неможливо було побачити похмурим. Що б не відбувалося навколо, він завжди залишався на позитиві, даруючи оточуючим свою щиру посмішку. Його внутрішнє світло та оптимізм миттєво розряджали будь-яку напругу і підтримували тих, хто був поруч.

Федір Васильович ніколи не носив масок і не шукав фальшивого схвалення. Його щирість підкуповувала: якщо він підтримував — то від усього серця, якщо говорив — то відверто.Це були не просто слова, а його життєве кредо. Безкомпромісна чесність перед іншими та перед самим собою — це те, що викликало беззаперечну повагу в кожного.

Він належав до тих людей, які ніколи не зупинялися на досягнутому. Постійний розвиток, прагнення стати кращою версією себе та підкорення нових вершин — це був його природний стан.

Його захоплення завжди відображали внутрішню силу, залізну дисципліну та жагу до життя.

Федір Васильович постійно займався спортом, адже для нього було принципово завжди бути у формі — як фізично, так і ментально. Він випромінював міць, силу духу та загартованість.

Він дуже любив відпочивати за риболовлею, адже наодинці з природою міг перезавантажитися. Хоча через велику зайнятість та відданість справам вирватися туди вдавалося вкрай рідко, кожна така мить була для нього особливою.

Його пристрасть до техніки вимагала концентрації, швидкості реакції та рішучості. Це був простір, де проявлялися його чоловіча енергія та вміння контролювати ситуацію.

Федір Васильович залишив по собі пам’ять як про людину-сонце. Попри будь-які життєві шторми, його посмішка ніколи не згасала, а незламна чесність, любов до спорту та безмежна любов до життя робили його справжнім прикладом для наслідування.

Військова служба та безкомпромісний захист суверенітету України для Федора Васильовича розпочалися у складний для країни період — у 2015 році. Він свідомо став на захист Батьківщини, доєднавшись до лав 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу.

Саме в цей період — протягом 2015–2016 років — відбувалося його становлення як військового професіонала та лідера, гартувався характер і формувалися ті риси, які згодом зробили його взірцевим офіцером.

У складі 28-ї ОМБр Федір Васильович брав безпосередню участь в Антитерористичній операції на сході України. Це були роки інтенсивних позиційних боїв, коли бригада тримала оборону на одних із найгарячіших та найвідповідальніших ділянок фронту в Донецькій та Луганській областях, зокрема в районах Курахового та інших стратегічних напрямках.

Цей етап став фундаментом його військової кар’єри. Тут він здобув безцінний практичний бойовий досвід, навчився миттєво приймати рішення в екстремальних умовах та брати на себе відповідальність за життя побратимів.

Його загострене почуття справедливості, чесність та щирість допомогли завоювати беззаперечний авторитет серед товаришів по службі. Навіть у надважких умовах окопного життя та постійної небезпеки Федір Васильович залишався вірним своєму життєвому кредо. Його ніколи не бачили похмурим — завжди з посмішкою, на позитиві, він підтримував бойовий дух побратимів, демонструючи безмежну любов до життя з усіма його труднощами.

Період служби в АТО у 2015–2016 роках у лавах 28-ї ОМБр заклав міцну основу для його подальшого офіцерського шляху. Це був час, коли обов’язок перед державою став для нього головним життєвим орієнтиром, який він із честю ніс до останнього подиху.

Коли 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, для Федора Васильовича не існувало сумнівів чи вагань. У перший день великої війни він добровільно став до лав захисників України.

Його військова дорога починалася виключно за покликом серця. Спочатку він захищав Батьківщину як доброволець, керуючись любов’ю до своєї родини та рідної землі.

Згодом був мобілізований до військової частини А7107, де продовжив службу, здобуваючи новий бойовий досвід та вдосконалюючи військові навички.

Початок повномасштабної агресії Федір Федько зустрів як людина з чіткою громадянською позицією та бойовим досвідом за плечима. З перших днів він став на захист безпеки населення та інтересів держави, увійшовши до складу 23-го окремого стрілецького батальйону.

Це був період найвищого гарту, коли його лідерські якості та військовий талант проявилися на повну силу.

Бойовий шлях Федора у складі 23 ОСБ проліг через найгарячіші точки Донецької області. Він брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, утримуючи позиції у населених пунктах, що стали символами надлюдської стійкості:

• село Новомихайлівка Покровського району;
• село Золота Нива Волноваського району;
• село Торське Краматорського району.

Розпочавши службу на посаді розвідника-кулеметника 3-го відділення розвідувального взводу, Федір виконував завдання з виявлення вогневих точок противника, збору розвідувальних даних безпосередньо на лінії зіткнення та вогневого стримування штурмових дій ворога.

Завдяки високому професіоналізму та авторитету був призначений головним сержантом — командиром 1-го відділення розвідувального взводу.

На цій посаді він відповідав за планування бойових виходів, організацію оборони та керування діями підрозділу під час виконання бойових завдань.

Федір мав колосальний бойовий досвід і загострене почуття справедливості та чесності, які завжди ставив на перше місце.

У найкритичніші моменти бойових дій він демонстрував виняткову розсудливість, холодний розум і відповідальність. Коли інші могли піддатися паніці, Федір особисто брав на себе відповідальність як за виконання завдання, так і за збереження життя особового складу.

Саме тому він здобув глибоку повагу командування та став незаперечним авторитетом серед своїх побратимів.

Федір Васильович ніколи не зупинявся у своєму розвитку. Його прагнення до самореалізації та служіння Батьківщині на найвищому рівні закономірно привели до нового етапу військової кар’єри.

24 лютого 2023 року, у річницю початку повномасштабного вторгнення, він уклав контракт із Збройними Силами України та був призначений офіцером групи розвідки 23-го окремого стрілецького батальйону.

Згодом, для виконання ще більш відповідальних і складних завдань, Федір перевівся до елітного підрозділу — 138-го Центру спеціального призначення (протидії диверсіям та терористичним актам) імені князя Володимира Святославовича Військової служби правопорядку Збройних Сил України.

На Миколаївському та Запорізькому напрямках Федір виконував надзвичайно важливі завдання у складі групи охорони та контрдиверсійного прикриття американських ракетних систем HIMARS.

Він відповідав за безпеку, маскування та мобільність цих стратегічних комплексів, які відігравали ключову роль у знищенні логістичних шляхів, складів та командних пунктів противника.

Його професіоналізм, відповідальність та вміння діяти в умовах постійної небезпеки були запорукою успішного виконання поставлених завдань.

Федір чітко усвідомлював, що сучасна війна є війною технологій. Саме тому паралельно з виконанням основних службових обов’язків він наполегливо вивчав сферу безпілотної авіації.

Завдяки наполегливості, технічному мисленню та здатності швидко навчатися він досяг високого рівня майстерності в роботі з безпілотними системами.

Федір не просто опанував керування безпілотниками — він повністю підкорив собі новітні технології сучасного поля бою.

Він досконало освоїв керування, архітектуру, програмування та прошивку FPV-дронів.

Також навчився налаштовувати частоти та програмне забезпечення для протидії ворожим засобам радіоелектронної боротьби, забезпечуючи стабільну роботу безпілотних систем навіть у складних умовах.

Ставши висококласним сертифікованим пілотом FPV-дронів, Федір виконував бойові завдання з високоточного ураження ворожих укріплень, бліндажів, складів боєприпасів та живої сили противника.

Його бойова робота охоплювала різні напрямки фронту:

• Курщина;
• Суджа;
• Білгородська область;
• Сумщина;
• прикордоння Сумської області;
• місто Торецьк Бахмутського району Донецької області;
• місто Покровськ Покровського району Донецької області.

Завдяки своїм знанням та навичкам він перетворив безпілотні системи на ефективну зброю, яка допомагала виконувати найскладніші бойові завдання та зберігати життя побратимів.

Попри постійний тиск війни, колосальну відповідальність і смертельну небезпеку, Федір Васильович залишався світлою людиною.

Побратими згадують, що його практично ніколи не бачили похмурим чи пригніченим. Завжди щирий, справжній, відкритий та усміхнений, він умів підтримати словом і власним прикладом.

Його безмежна любов до життя, внутрішня сила та позитивне ставлення до людей ставали джерелом натхнення для тих, хто служив поруч із ним.

Федір Васильович пройшов шлях від мужнього розвідника на передовій Донеччини до офіцера-спецпризначенця та висококваліфікованого оператора сучасних безпілотних систем, залишаючись взірцем честі, професіоналізму та незламності.

Федір Васильович до останнього подиху залишався на своєму бойовому посту, сумлінно виконуючи військовий обов’язок перед Україною.

5 грудня 2025 року поблизу міста Куп’янськ Куп’янського району Харківської області під час виконання чергового бойового завдання його земний шлях обірвався.

Внаслідок удару ворожого FPV-дрона Федір Васильович отримав множинні поранення, несумісні з життям.

Він загинув як справжній офіцер і спецпризначенець, до кінця залишаючись вірним військовій присязі, своєму народові та побратимам.Він віддав за свободу України найдорожче — власне життя.

За мужність, самовіддане виконання військового обов’язку, відданість Українському народові та вагомий внесок у захист державного суверенітету і територіальної цілісності України Федір Васильович був удостоєний низки державних, відомчих та військових нагород:

• Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), Президент України В. Зеленський від 04 березня 2026 року No 218/2026;
• “Вогнепальна зброя” (відзнака Міністерства Оборони України, наказом Рустема Умєрова) від 30 грудня 2024 року No 228, 9 мм пістолетом Beretta M9;
• Срібний хрест (Збройні Сили України, наказом ГК ЗСУ Олександра Сирського) від 26 червня 2025 року No 474;
• Залізний хрест (відзнака Міністерства Оборони України, наказом міністра Рустема Умєрова) від 10 вересня 2024 року No 1493;
• Воєнний хрест (відзнака Міністерства Оборони України, наказом міністра Рустема Умєрова) від 07 вересня 2024 року No 1482;
• “Хрест Військова честь” (Збройні Сили України, почесний нагрудний знак ГК ЗСУ, В. Залужний) від 04 грудня 2023 року No 2892;
• “За стійкість” (пам’ятна медаль, наказом командира В/Ч 7107, підполковника О. Демчука) від 10 серпня 2023 року No 224;
• “Сталевий хрест” (Збройні Сили України наказом головнокомандувача/генерала В. Ф. Залужного) від 23 жовтня 2022 року No 1484;
• Ветеран війни (відзнака, нагрудний знак), 2015 рік;
• Учасник АТО (нагрудний знак), 2015 рік.

Світлий, усміхнений, щирий і сповнений любові до життя, Федір Васильович назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто мав честь його знати.

Його життєвий шлях став прикладом мужності, честі, відданості Україні та незламної віри в перемогу.

Федько Федір Васильович похований у місті Києві на Лісовому кладовищі, на Алеї Героїв.

Пам’ять про Федька Федора Васильовича живе у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто знав його особисто. Його мужність, незламність, самовідданість і любов до життя стали прикладом для багатьох, а подвиг Героя знайшов своє відображення у меморіальних проєктах, творчих роботах та громадських ініціативах.

На Алеї Героїв біля Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації на честь Федора Васильовича встановлено почесний прапор. У майбутньому в парковій зоні за будівлею Деснянської РДА, поблизу кінотеатру «Флоренція», планується створення масштабної загальнорайонної Алеї пам’яті загиблих Героїв Деснянського району. Цей меморіальний простір стане місцем загальної шани, скорботи та вдячної пам’яті про захисників України.

У музеї пам’яті, розташованому в приміщенні Деснянської РДА, розміщено прапор на честь воїна, його світлину на скляній експозиції, а ім’я Героя внесено до Книги пам’яті. Також діє інформаційний профіль на інтерактивній дошці пам’яті у приміщенні адміністрації. Найближчим часом інформацію про Федора Васильовича буде представлено й на інтерактивній дошці Київської міської державної адміністрації.

На Майдані Незалежності створено місце пам’яті, де встановлені прапори військових частин, у яких проходив службу Герой, та розміщені його світлини.

На знак вдячності та пошани до захисника заплановано встановлення меморіальних дошок на будинку, де він проживав, у закладі освіти, де навчався, а також на території військової частини, де проходив службу.

Особливим проєктом стане створення Живої алеї пам’яті Федька Федора Васильовича. Біля будинку, де мешкав Герой, поряд із майбутньою меморіальною дошкою, планується висадження алеї магнолій та сакур. Квітучі дерева символізуватимуть вічність пам’яті, красу життя та любов до світу, яку Федір Васильович проніс через усе своє життя.

У межах житлового масиву також планується облаштування великої Алеї Героїв на честь усіх полеглих захисників-земляків. Вона стане осередком пам’яті, духовної єдності та національно-патріотичного виховання майбутніх поколінь.

Пам’ять про Героя збережена і в творчості. Дружина Федора Васильовича створила присвячені йому авторські вірш та пісню, які стали щирим музично-поетичним реквіємом любові, вірності та мужності.

Життєвий і бойовий шлях Героя висвітлено в книзі «Пам’ять в обличчях», де йому присвячено окрему сторінку у двадцять першій частині видання.

На честь воїна створено ексклюзивну фотокнигу пам’яті з використанням технології «оживаючих фото» (AR-ефект), що дає змогу через світлини переглядати відеоспогади про його життя. Також змонтовано документальний відеофільм пам’яті, доступ до якого відкрито через спеціальний QR-код.

Важливим елементом збереження пам’яті став цифровий архів спогадів. На сторінці дружини у Facebook постійно ведеться блог-пам’ять, присвячений життю, подвигу та світлому образу Федора Васильовича, де рідні, друзі та небайдужі люди можуть зберігати спогади, ділитися світлинами та словами вдячності.

Світла пам’ять про Федька Федора Васильовича назавжди залишиться у серцях близьких, побратимів та всіх, хто знає ціну свободи й миру, за які він віддав найдорожче — власне життя.

Вічна слава та світла пам’ять Захиснику України.