Народився 21.09.1977 року в місті Києві. Українець, киянин, одружений, батько двох синів.

Освіта вища художня, закінчив НТУУ “КПІ” ім. Ігоря Сікорського, спеціальність “Графіка”, у 2001році. Вивчав фотографію з 1996 року, з другого курсу університету;

1998-2001 – працював у Міністерстві Фінансів України, в Управлінні цінних паперів, – молодший спеціаліст;

2002-2007 – дизайнер, арт-директор, фотограф у рекламних агентствах;

2007-2022 – фотограф-фрілансер;

2011-2022 – Автор соціальних, тематичних, художніх та комерційних фотопроєктів, фотовиставок;

Автор фотовиставок в Україні й за кордоном, присвячених героїзації українського воїна, висвітленню ворожої агресії та завданої ворогом шкоди (Японія, Швеція, Кіпр, Німеччина, Іспанія, Грузія).

Основні напрямки творчої діяльності:

• Портретна, дитяча фотозйомка, створення сімейних фотоархівів;
• «соціальний портрет» – зйомка в колективах та спільнотах українських майстрів, фермерів, музикантів, спортсменів, студентів.
• Створення позитивного іміджу українського виноробства через художнє дослідження роботи виноградарів і виноробів.

В центрі фокусу творчості – людина-творець, особистість, майстер своєї справи.

Мобілізувався добровільно з 09.03.2022р.

– з 01.04.2022 р. – фотограф у мобільній прес-групі Головнокомандувача ЗСУ.

– з 03.05.2022 р. – офіцер резервної роти Військової Частини А2167;

– з 14.10.2022 р. – оперативний черговий штабу 518 Окремого батальйону спеціального призначення «Дике поле» (А 4119), 1-ої Окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна (ВЧ А4044);

– з 27.12.2022р. відряджений до Управління стратегічних комунікацій при Генеральному Штабі, продовження роботи в мобільних прес-групах;

– з 20.12.2023 переведений до Медіацентру у складі Управління стратегічних комунікацій на посаду начальника групи розробки телерадіопродукції;

– станом на 02.2024 р. провів загалом понад 7 місяців роботи в зоні бойових дій.

Арсен Федосенко бачив головні задачі роботи фотографа у військовий час як:

• Фіксацію злочинів держави-агресора;
• Висвітлення нашої боротьби, як найважливішого періоду сучасної історії України;
• Створення героїчного образу українського лицарства, формуванням поваги до українських військових;
• Трансляцію світу стратегічних наративів нашої боротьби задля збільшення світової підтримки;
• Моральну підтримку бійців на фронті та їх рідних;

Цитата Арсена Федосенка: «На жаль, фотографія не захищає від куль, але може вберегти від забуття і стає безцінним документом»

Загинув 10 червня 2024 року від вибухових поранень, отриманих 8.06.24 внаслідок влучання керованої авіаційної бомби поблизу центра н.п. Хотімля, Чугуєвського району, Харківської області виконуючи бойові (спеціальні) завдання.

Похований на Байковому кладовищі міста Києва.

         Нагороджений:

• почесним нагрудним знаком “Сталевим Хрестом” – відзнакаю Головнокомандувача Збройних сил України