Павло  Леонідович Тур-Павліковський народився 16.10.1970 г. у м. Києві. Дитинство провів у Криму, де його батько був заступником начальника військової частини. Далі сім’я повернулася до Києва. Після закінчення 8-ми класів середньої школи у 1986 році, Павло поступив до Київського річкового училища. У 1987 году приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюючі рейси до Прип`яті. Після закінчення річкового училища у 1989 році, пішов до армії, де пройшов шлях від рядового – до старшого сержанта. Служив у Москві, дивізії ім. Дзержинського. Закінчив учбову частину внутрішніх війск МВС СРСР. Отримав посаду командира стрілкового відділення, заступника командира взвода. Виконував бойові завдання у Нагорному Карабасі. Отримав нагрудний знак «За отличие в службе». Служба в армії співпала з розпадом СРСР. До закінчення служби Павло отримав дві пропозиції з приводу роботи у відділі по боротьбі з організованою злочинністю від двох республік: залишитися в Росії (у Пітері); ту саму посаду запропонували оперуповноважені з Києва. Він обрав інший шлях і через місяць після демобілізації, повернувся на свою посаду до Київського річкового порту. Павло обрав звичайне життя мирної людини. Він казав, що не дивлячись на успіхи в армії та можливість розвитку міліцейської кар’єри, він не бачить себе у силових структурах. Сміявся, що проміняв «убойний відділ» на «тюлькін флот». У 1993 году Павло оженився з Тетяною, з якою був знайомим з 13-ти років. У 1994-ті році у річковому порту, як і на багатьох інших підприємствах, пройшло скорочення штату і Павло брався за любу роботу, щоби утримувати сім`ю. У 2001 гоці у сім’ї народився син Іван. Працював на складах. Павло був ерудованим, інтелігентним, порядним, добрим, стриманим, працьовитим, надійним, скромним до аскетичності. Любив чистоту та порядок. Любив свою дачу, де багато зроблено його руками. Любив свою сім`ю, свого собаку Джека і, навіть коли знаходився на бойовому завданні, приручив покинутого лабрадора, хотів привезти його додому. Він був надійним та міг умить згуртуватися при виникненні проблеми: будь-то пожежа у сусід, чи догляд за старим немічним тестем. Павло швидко рухався, багато працював і мало відпочивав.  Відпочинком для нього було прослуховування гарної музики та сімейний перегляд фільмів, до відбору яких він дуже прискіпливо відносився. А ще він був затятим рибалкою і рідко коли повертався без улову.  Друзі цінували його за спокійну вдачу та влучні поради. Його педантичність, акуратність, кмітливість і гарна пам’ять цінилися на роботі. Павла поважали та цінили. Здавалося, на якій посаді Павло не працює, він завжди  «на своєму місці». Останнім місцем роботи Павла було ЗСУ, куди з другого дня повномасштабного вторгнення росії він прагнув вступити для захисту своєї сім`ї і Держави. Йому відмовляли, посилаючись на його вік, але Павло наполягав, демонстрував свій військовий квиток із записами про бойовий досвід.  18 березня 2022 року з четвертої спроби в нього вийшло записатися до територіальної оборони, яка з часом війшла до складу Збройних сил України. Павло хотів захищати свою Батьківщину від російских окупантів. Він казав, що не дивлячись на вік та сивину, зараз його черга і він застосує свої військові навички. Син молодий та недосвідчений, повинен отримати гарну медичну освіту та жити у вільній Україні. Дозволив Івану бути корисним працюючи на медичному потязі парамедиком. Павло був мирною людиною, але проявив свою активну громадянську позицію та став на захист України. Вибрав собі позивний «Тур».  При перевірці військових навичок, він підтвердив свою високу квалифікацію, відмінні стрілкові здібності.  Тур мужньо виконував бойові завдання, з повагою відносився до побратимів. У останньому своєму бою Павло отримав наказ у складі групи бійців відволікати  на себе противника, щоби дати змогу іншим побратимам провести евакуацію поранених та вивезти загиблих воїнів. 28.06.2022 р. підрозділ вступив у стрілецький бій. Позиція, на якій перебував Тур, вела активний вогневий опір, та зупинила наступ. Бій точився до вечора. Під час бою з ворогом, на позицію, де знаходився Тур, вибухнула ворожа міна, внаслідок чого він отримав поранення несумісне з життям. Старший сержант Павло Леонідович Тур-Павліковский загинув смертю хоробрих у складі вісімнадцяти побратимів, стримуючи наступ на Харків  перевершуючих за кількістю та озброєнням сил ворога 28.06.2022 р. у селі Дементіївка Чугуєвського району Харьківскої області. Наказ було виконано, евакуація проведена. Нажаль, сили були нерівні. Похований Павло  Леонідович 05.07.2022 р. на міському кладовищі «Берківці» в м. Києві.

Вічна слава героям!