В березні 2015 року пішов добровольцем на захист України в лави ЗСУ до 72 ОМБр імені Чорних Запорожців. Приймав участь в бойових діях під Волновахою в с. Богданівка, с. Старогнатівка, с. Гранітне, с. Білокам’янка. Тримав оборону під м. Маріуполь. В квітні 2016 року демобілізувався.

В березні 2022 року знову пішов до лав ЗСУ і виконував обов’язки по захисту Батьківщини в м. Києві, Київській області, під кордоном з Білоруссю, в Донецькій області. Незадовго до загибелі отримав посаду командира 2 відділення протитанкового взводу в.ч. А4062, 45 ОСБ.

“Олександр був патріотом і завжди стояв на боці правди та справедливості. Він був люблячим чоловіком, турботливим татом, добрим сином, вірним другом. Прагнув бути прикладом мужності для своїх синів. Планував мати спільних дітей з коханою дружиною, власний будинок з садом та трояндами, які так любив. Купив ділянку в Дніпрі, на якій почав будувати будинок. Хотів мати повноцінну сім’ю та власне житло. Мріяв щоб до його будинку приїздили діти та онуки, щоб сім’я була велика і дружня, щоб поруч завжди була кохана любляча дружина. Багато планів було на подальше спільне сімейне життя з єдиною коханою, як називав Олександр свою дружину.

Але 24 лютого 2022 змінило все. Він не вагаючись пішов знову на службу в ЗСУ. Перед цим фінансово підтримавши всіх співробітників та рідних, які виїжджали з Києва зі своїми сім’ями. Він все життя підтримував тих, кому було важче, забуваючи про себе та свої особисті зобов’язання. І  тоді у нього було тільки одне зобов’язання захистити Рідний Дім – Україну.  «Якщо не я, то хто?» – казав він. Побратими розповідали, що він мужньо тримався, отримавши важке поранення, та незважаючи на нестерпний біль, допомагав чим міг тим, хто тримав бій.

22 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі с. Новобахмутівка Покровського району Донецької області отримав важкі множинні осколкові поранення.

24 січня 2023 року його серце зупинилося у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. Мечникова.

Як в цивільному житті, так і на службі він завжди казав: «Все буде добре!». Вдячна йому за щасливі роки спільного життя. В моєму серці наше кохання залишилось назавжди. Пишаюся ним безмежно!”- дружина Ольга.

       Нагороджений:

• Орден ” За мужність ” ІІІ ступеня ( посмертно)