КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Третьяков Ігор Геннадійович
дата народження
22.11.1965
дата смерті
16.08.2022
місце народження
місто Алма-Ата, Казахстан
місце загибелі
місто Марʼїнка Донецької області
позивний
звання
Капітан
посада
Начальник штаба перший заступник командира 2 механізованого батальйону
підрозділ
66 окрема механізована бригада сухопутних військ
Народився 22.11.1965 року в місті Алма-Ата, Казахстан. Там провів дитячі та шкільні роки.
У 1983 році, після закінчення школи, приїхав до України, де поступив до Словʼянського авіаційно-технічного училища.
З дитинства та протягом всього життя займався спортом. Майстер спорту з боротьби дзюдо. Закінчив факультет фізкультури та спорту Словʼянського державного педагогічного університету.
Вдало поєднував роботу в авіакомпанії та спорт. Деякий час -і тренерську роботу. Мав власний туристичний бізнес.
Разом з дружиною та трьома дітьми проживав в Авдіївці, що на Донеччині. Але з початком окупації частини Донбаса, вимушений був залишити свій дім, роботу та переїжджати з сімʼєю з міста до міста.
В лютому 2015 року добровільно прийняв рішення стати на захист країни, та вже в березні того ж року долучився до лав батальйону «Донбас – Україна». Позивний – Турист . Займав посаду заступника, а згодом командира другої штурмової роти. Учасник АТО 2015 – 2016 р.р.
Свій вибір пояснив словами: «Що я скажу сину, коли він подорослішає та запитає мене, де я був та що робив під час війни?»
На момент повномасштабного вторгнення 24.02.22 находився за кордоном, але вже 26 лютого був у Києві та в той же день приєднався до ТРО Золочівської громади.
Ще після участі в АТО, за станом здоров’я (протезування стегнового суглобу) був звільнений від військової служби та знятий з військового обліку. Але Ігор не вважав це перешкодою для захисту Батьківщини та намагався долучитися до ЗСУ. Він декілька разів штурмував військову лікарську комісію. З третьої спроби дозвіл на службу було отримано.
В травні 2022 р. вступив до лав ЗСУ у складі 23 ОБСП Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Призначений командиром роти. Позивний – Донбас.
В липні переведений до 66 бригади на посаду начальника штабу- першого заступника командира 2 механізованого батальйону.
16 серпня 2022 р. загинув біля населеного пункту Марʼїнка Донецької області.
Нагороди:
- Відзнака «За службу державі»;
- Медаль «За жертовність в любов до України»;
- Медаллю «Учасник бойових дій»;
- Нагрудний знак «Учасник АТО»;
- Нагрудний знак «66 окрема механізована бригада»
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!