КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Торшин Петро Валерійович
дата народження
30.01.1990
дата смерті
25.07.2022
місце народження
с. Риботин, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області.
місце загибелі
с. Покровське,Бахмутський район, Донецької області.
позивний
"Тихий"
звання
Солдат
посада
Навідник,3 мотопіхотне відділення 2 мотопіхотний взвод 2 мотопіхотна рота
підрозділ
16 батальйон 58 ОМПБр імені Гетьмана Івана Виговського
Народився Петро 03 січня 1990 року в мальовничому селі Риботин, Чернігівської області, там же й у 2007 році закінчив ЗОШ І-ІІІ ступенів. Одразу після закінчення школи вступив до Глухівського коледжу Сумського національного аграрного університету та здобув кваліфікацію бакалавра фахівця інженерно-технічного забезпечення агропромислового виробництва. Після закінченню коледжу повернувся до рідної місцевості де працював електромонтером з експлуатації розподільчих мереж.
У 2016 році одружився та переїхав жити до м. Києва де спочатку працював в ПАТ “Укренерго”, паралельно здобув диплом магістра за спеціальністю електроенергетика. У 2021 р. перейшов працювати до Управління адміністративними будинками апарату Верховної ради України, на посаду провідного інженера-електрика.
22.04.2022 р. був призваний до військової служби. Спочатку перебував в роті охорони при Коропському РТЦК та СП, а потім був переведений в 58 бригаду імені Гетьмана Івана Виговського, звідки і був направлений на Бахмутський напрямок 18.07.2022 р. на околицях н.п. Покровське особовий склад здійснюючи оборону позицій втупив в ближній бій з противником, який тривав більше 2-х годин, ворог застосував артилерійський вогонь та удари авіації, внаслідок чого Торшин П.В. отримав поранення та був евакуйований до “Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова” де помер в результаті отриманих травм 25.07.2023 р. Похований в рідному селі Риботин. Зі слів побратимів він мужньо боровся за територіальну цілісність нашої держави . Завжди казав “Хто як не ми, краще помру, але в Росії жити не буду”.
Був надійним другом, люблячим ,турботливим татом та чоловіком.
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!