Сергій народився і виріс у місті Малин на Житомирщині. Там же він закінчив школу № 6 та Малинський лісотехнікум. Почав свою трудову діяльність на місцевому лісозаводі. Під час одного з відпочинків на морі зустрів свою майбутню дружину. І оскільки вона вже працювала у Києві тележурналістом, Сергій вирішив змінити своє життя: переїхав до столиці та поступив вчитися на оператора телебачення. Під час навчання влаштувався на телекомпанію «Київ». Після одруження  працював там разом з дружиною майже 5 років. А потім були інші телекомпанії, де він удосконалював свої телеоператорські навички. Перед повномасштабним вторгненням росії в Україну Сергій працював у холдингу «1+1» в автомобільній програмі «Джедаї». У вільний час любив подорожувати і рибалити. Навіть перебуваючи на фронті під час відпочинку ловив рибу, щоб порадувати побратимів свіжою юшкою. Сергій мав легкий дружелюбний характер, тому скрізь знаходив друзів і приятелів.

Мобілізували його у січні 2023 року. Спочатку пройшов навчання, як зв’язківець, а потім став гранатометником. За понад півтора року воював на території Петропавлівської і Дворічанської громади Куп’янського району Харківської області. Там певний час був в евакуаційній бригаді і виносив з поля бою бійців. Потім його підрозділ перекинули у Сумський район Сумської області, де разом з побратимами він будував фортифікаційні споруди. І після цього їхній підрозділ перекинули на Донеччину у Бахмутський район. Там біля населеного пункту Залізне у Сергія не витримало серце. Він у цей час перебував на варті і російські терористи вчергове обстрілювали їхні позиції. Під час евакуації з передової – Сергій помер. Коли він за кілька місяців до цього приїжджав у відпустку додому, то говорив, що серце людини не завжди може витримати так багато смерті і горя. Його не витримало. У нього залишилися дружина та двоє дітей. Неповнолітній син і донька – студентка.

Похований в місті Малин Житомирської області.

          Нагороджений:

• пам’ятною медаллю «За оборону Торецької громади», видана 05.08.2024 начальником Торецької МВА Василем Чинчиком;
• медаллю “За жертовність і любов до України”. видана посмертно Православною церквою України, наказ №10 474, видана 22.08. 2024.