Народився 19 січня 2002 року у місті Суми. Зростав у багатодітній родині робітників. Родина мала глибокі традиції служіння державі: бабуся та дідусь були ветеранами органів внутрішніх справ, старший брат — службовець Міністерства внутрішніх справ. Виховувався в атмосфері поваги до закону, відповідальності та громадянського обов’язку.

Початкову та базову середню освіту здобув у Комунальній установі Сумська спеціалізована школа І–ІІІ ступенів №29 міста Суми. Після закінчення 7 класу вступив до Кадетського корпусу з посиленою військовою підготовкою імені І. М. Харитоненка (м. Суми), де здобув повну загальну середню освіту та сформував стійке прагнення пов’язати своє життя з військовою службою.

З 18 років працював слюсарем у газорозподільній компанії «Сумигаз». Паралельно активно займався саморозвитком. Із дитячих років виявляв інтерес до військової справи, вивчав військову літературу, займався греко-римською боротьбою, брав участь у спортивних змаганнях. Поряд із цим здобув музичну освіту в системі естетичного виховання — опанував фортепіано, ударні інструменти, вокал і сольфеджіо. За характером був урівноваженим, дисциплінованим, відповідальним, користувався повагою серед однолітків та товаришів, відзначався високим почуттям братерства та принциповою позицією щодо захисту України.

У липні 2021 року розпочав військову службу, ставши на захист Батьківщини. У серпні 2021 року як військовослужбовець Національної гвардії України вступив до Київського інституту Національної гвардії України на юридичний факультет, проходив навчання як контрактник-курсант.

Після завершення навчання у Київському інституті НГУ відповідно до наказу від 26 березня 2024 року Михайлу Статкевичу було присвоєно первинне офіцерське військове звання «лейтенант» та укладено другий контракт строком на п’ять років. За розподілом Головного управління Національної гвардії України він був направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини 3029 (м. Запоріжжя).

Початок повномасштабної збройної агресії проти України у лютому 2022 року зустрів у Києві. Разом із курсантами та особовим складом брав участь у заходах із оборони столиці, виконуючи бойові завдання із захисту державного суверенітету та безпеки населення.

Проходив службу на посаді командира 3-го взводу оперативного призначення 1-ї роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 6-го батальйону оперативного призначення військової частини 3029 Національної гвардії України. У складі підрозділу виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, зокрема в районах міста Оріхів та села Вербове Пологівського району Запорізької області, безпосередньо на лінії бойового зіткнення з противником.

11 травня 2024 року під час одного з багаторазових наступів ворога внаслідок скиду боєприпасів противника Михайло Статкевич отримав тяжкі множинні поранення: проникаюче сліпе уламкове поранення тулуба з ушкодженням кісток скелета та внутрішніх органів, що призвело до розвитку поліорганної недостатності. Від отриманих поранень 16 травня 2024 року він помер. Причинно-наслідковий зв’язок смерті з виконанням обов’язків військової служби та захистом Батьківщини підтверджено відповідним висновком військово-лікарської комісії. Маючи тяжкі поранення проявив мужність та самопожертву при евакуації побратимів.

Похований у місті Києві на Берковецькому міському кладовищі (ділянка почесних поховань загиблих захисників і захисниць України).

За мужність, відданість присязі та самопожертву в боротьбі за незалежність України

• Указом Президента України від 23 серпня 2025 року нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно);
• відзначений Подякою голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району (травень 2024 року).

Пам’ять про Михайла Статкевича увіковічена: у січні 2025 року за поданням адміністрації Оболонського району міста Києва його ім’я внесено на дошку пошани загиблих захисників та захисниць України під час відкриття «Алеї Слави» на вулиці Левка Лук’яненка.