Солод Владислав Віталійович народився 16 червня 1976 р. в м. Будапешт в Угорщині в сім’ї військового. Мешканець м. Києва, мав за плечима чималий військовий досвід.

1983-1986 рр. навчався в школі у м. Баку Азербайджанська республіка. 1986-1989 рр. навчався в школі в с. Чапаєвка на Камчатці. 1989-1990 рр. навчався в школі в Архарінській школі Амурської області. 1990-1993 рр. закінчував загальноосвітню школу №268 у м. Києві. У 1993 р. вступив у Київський державний технікум легкої промисловості за спеціальністю технік-технолог взуттєвого виробництва. У 1994 р. був призваний до лав збройних сил України в учбовий центр Десна. Після закінчення навчання в учбовому центрі за спеціальністю механік-водій БМП, був направлений до ТБОУП КІСВ. У 1996 р. демобілізувався та повернувся закінчувати навчання у технікумі. Далі жив спокійним та безтурботним життям та працював у різних газетних виданнях. А в 2015-2016 рр. був призваний до лав Національної гвардії України та проходив службу в АТО, приймав участь у бойових діях під Волновахою та Маріуполем.

23.02.2021 р. пішов добровольцем та вступив до ЗСУ на військову службу за контрактом, яку проходив на Донецькому напрямку у складі 58-ї ОМБр ім. гетьмана І. Виговського 16 ОМБ. Лютий-листопад 2021 р. разом зі своїм підрозділом знаходився у с. Водяне Донецької обл., де брали участь в АТО. Грудень 2021 р.-січень 2022 р. знаходився в учбовому центрі у Львівській області. З 05.02.2022 р. був відправлений у відпустку за місцем проживання, а 15.02.2022 р. достроково відізваний до військової частини у м. Глухів. На початку повномасштабної війни 24.02.2022 р. був у с. Сапожків Хутір Чернігівської обл. Приймав участь у бойових діях у селах Буди, Лукашівка, Слобода, Вікторівка Чернігівської обл. 10.05.2022 р. разом із підрозділом перевели на Бахмутське направлення. 12.05.2022 р. проводили розвідку місцевості, попали в засідку, вступили в нерівний бій з групою танків з підтримкою піхоти. Коли окупанти відкрили вогонь військовий отримав поранення, але мужньо продовжував бій. На жаль, після двох других поранень, Владислав героїчно загинув. Мав би зустрічати своє 46-річчя, до якого не дожив майже місяць. Поховали Владислава у с. Воропаїв, Вишгородського р-ну, Київської обл.

Вічна слава і пам’ять українському Герою!