Батько та мати проживали в Казахстані, де народився Андрій. Переїхали на Україну на свою Батьківщину в 1984р. Андрій по закінченні СПТУ-12 працював на Рівненській атомній електростанції по спеціальності монтажник АЕС, потім таксистом. Підтримував Майдан під час Революції Гідності. Доброволець, старший стрілець, 34 батальйону територіальної оборони “Батьківщина”. Окрім своїх військових обов’язків, займався ремонтом та вдосконаленням техніки та приладів, за що й дістав свій позивний «Лівша».  Андрій під час мінометного обстрілу терористами блокпоста 9 серпня 2014 року біля Дебальцевого, щоб врятувати життя побратимів, не побіг в укриття, а відкрив вогонь по лісопосадці — з якої коректувальник наводив вогонь. Міна розірвалася поруч з Андрієм, зазнав численних осколкових поранень внутрішніх органів та голови, в укриття із множинними пораненнями відійшов самотужки. Помер 08 січня 2015 р. у Київському військовому  клінічному  госпіталі після  5-місячної госпіталізації. Переніс  29 операцій — в Харкові, Львові, Києві.

Додатково:

Пам’ять загиблого героя увічнена на Алеї Слави героям АТО, Меморіальний комплекс «Фортечні Вали», м. Кропивницький, також на Стені  пам’яті полеглих за Україну, стіна Михайлівського Златоверхого монастиря, Київ.      На честь загиблого Соколенка Андрія Олексійовича встановлена меморіальна дошка на фасаді будинку за адресою: проспект Петра Григоренка,31.

• Орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно).  Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 ;
• Знаком народної пошани ХРЕСТОМ «ЗА ПОРАНЕННЯ В БОЮ» (посмертно) 06.12.2016 «Всеукраїнське об єднання  «КРАЇНА»;
• Медаллю «ЧЕСТЬ.СЛАВА.ДЕРЖАВА» за мужність, патріотизм та високу громадянську позицію (посмертно). Розпорядженням Київського міського голови від 13.09.2018р. №633, від громади міста Києва;