Народився 18 липня 1982 року в мальовничому місті Глухів Сумської області. Після закінчення Глухівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 1 здобув 2 вищі освіти: педагогічну — у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка, за фахом учителя трудового навчання, основ підприємництва, креслення та безпеки життєдіяльності (роки навчання 1999–2004), та економічну — в Сумському державному університеті, за спеціальністю фінанси (роки навчання 2003–2005).

В 2001 році в університеті познайомився з майбутньою дружиною Сніжаною та в липні 2003 року, ще будучи студентом, одружився. Згодом у 2004 році з дружиною переїхав до Києва, де жив, здобував досвід та працював на керівних посадах посадах у великих торговельних компаніях. Постійно працював над собою, вдосконалював свої навички, був розумним, відповідальним, щирим та натхненним у всьому, що робив. У 2013 році в подружжя народився схожий, як дві краплі води, на свого тата син Богдан, в якого Сергій вкладав всю свою душу, любов і тепло. Сергій був міцною опорою для своєї сім’ї, яку любив понад усе, жив щасливе життя, мав багато друзів, був сповнений мрій та надій.

24 лютого 2022 року під час повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України  прийняв доленосне рішення: він відвіз 8-річного сина та дружину на захід України, де 3 березня 2022 року добровольцем став на захист нашої країни та був зарахований до складу Сил територіальної оборони Збройних Сил України, а саме до стрілецької роти 65-го батьйону 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені метрополіта Андрія Шептицького. Вже в квітні 2022 року його підрозділ був відправлений на лінію зіткнення з ворогом, де до останнього подиху Сергій під позивним «Київ» захищав наші життя та країну на передових позиціях в Бахмутському районі Донецької області  та в Ізюмському районі Харківської області. До війни Сергій не мав досвіду воєнної справи, але, знаходячись в воєнних реаліях, дуже швидко став надійною опорою для свого підрозділу, взірцем мужності, щирості та підтримки. 13 вересня 2023 року за самовідданість, стійкість та високий рівень професіоналізму був нагороджений Міністерством оборони України медаллю «Хрест Доблесті» та медаллю «Ветеран війни».

Сергій був людиною з щирим та відкритим серцем! Його очі завжди сяяли світлом та любов’ю! Він безмежно любив свого сина та дружину, любив свою велику сім’ю, любив людей, любив життя! Друзі та побратими говорили, що він був людиною слова, надійний, щирий, сміливий, мудрий, добрий, справедливий, завжди усміхнений та з великим почуттям гумору!

Сергій був зразковим батьком та чоловіком! Цінував кожну мить свого життя і навчав цьому свого сина! Мріяв побачити сина футбольним гравцем на великих полях України і не тільки! Заповідав цінувати свою сім’ю, свій рід, свій народ та свою країну! Пишався своєю сім’єю і тим, що ВІН УКРАЇНЕЦЬ!

17 липня 2024 року під час виконання бойового завдання при безпосередній участі у бойових діях на Куп’янському напрямку в районі населеного пункту М’ясожарівка Луганської області отримав тяжкі поранення.  Наступного дня — 18 липня 2024 року, у свій 42-й день народження — серце нашого ГЕРОЯ зупинилось.

За героїчні вчинки та бездоганне виконання службового обов’язку молодший сержант командир стрілецького відділення посмертно був нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (11.11.2024 р.) та медаллю «Честь та обовязок» (18.02.2025 р.).

Похований на Веригінському кладовищі в рідному місті Глухові.

Назавжди в наших серцях з любов’ю та світлою пам’яттю!