Уродженець м. Києва. Навчався в СШ N 90. Закінчив музичну школу.
В ЗСУ проходив строкову службу з 2005 по 2006 р.р. у брогаді МВС “Барс”. Потім служив в 95-й ОДШБ . В 2011 року закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
У бойових діях на сході України брав участь з перших днів російсько-української війни. Розпочав службу в складі 72-ї омбр імені Чорних Запорожців, в/ч 2167, згодом перейшов до лав 30-ї омбр імені Костянтина Острозького.

Влітку 2018 року Антон потрапив у ДТП, після якої перебував у важкому стані. Але зміг перемогти хворобу та повернутися до лав ЗСУ.

В період з вересня 2020 по грудень 2021 р. навчався в Національному університеті біоресурсів і природокористування України (м.Київ) за магістерською спеціальністю “Освітні, педагогічні науки” та здобув кваліфікацію “Викладач закладів вищої освіти”.

Антон був професійним та самовідданим військовослужбовцем. Як командир, завжди турбувався за своїх підлеглих, намагався допомогти та підтримати, всіх, кому потрібна була допомога.
Він планував брати участь у бойових діях до того часу, допоки Україна не поверне останній сантиметр тимчасово окупованої території.
Антон був творчою. людиною. Він грав на фортепиано і гітарі, складав та співав пісні. Одну з бойових пісень, «Спіть, браття мої», він разом з побратимом виконував на фестивалі «Мелодія двох сердець» 2015 року. Загинув поблизу селища Миронівський Бахмутського району внаслідок осколкового поранення від розриву снаряду ствольної артилерії. Місце поховання – Алеї почесних поховань Лук’янівського кладовища в м. Києві.
Був одружений та мав трьох доньок. Антон дуже любив свою дружину та дітей. Був добрим сином.

Додатково:

Нагороди:

• Медаль за звільнення Маріуполя