Сергій народився в селі Сохацьке, Миргородського району, Полтавської області. У 2006р.закінчив 9 класів Клюшниківської школи. Згодом з родиною переїхав у село Вороньки, Лубенського району, Полтавської області. Навчався у Полтавському професійному училищі імені Андрія Чепіги. Певний період життя працював у цирку-шапіто. Останні 4 роки займався встановленням та облаштуванням дитячих і спортивних майданчиків у м. Києві. Під час повномасштабного російського вторгнення чоловік приєднався до лав 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців ЗСУ.

Понад усе на світі Сергій любив свою родину, любив життя. Він показав мені, яким має бути справжній чоловік і я передам це синам. Він був найкращим чоловіком, надійним другом, гарним сином і братом. Завжди і в усьому допомагав усім, хто б не попросив. Завжди робив усе на совість і прагнув досконалості. Не маючи військової досвіду – в армії він не служив, у перший день війни став добровольцем до лав ЗСУ. «Хто, як не ми», – казав він. Він був безстрашним воїном своєї Батьківщини», – розповіла дружина загиблого, Ірина.

31-річний солдат Сергій Сердюк загинув 25 липня 2022 року поблизу н.п. Семигір’я, Бахмутського раойну, Донецької області. Життя захисника обірвав ворожий танковий обстріл. Поховали Сергія у рідному селі. Там на його честь перейменували вулицю, на якій він проживав.

Вдома на воїна чекали дружина і троє синів, батьки та сестра.

Додатково:

Нагороджений:

•  За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України і вірність військовій присязі, солдат Сердюк Сергій Олексійович, Указом Президента №642/2022 від 12.09.2022 року, був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня(посмертно).