КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Сергієнко Сергій Васильович
дата народження
30.09.1975
дата смерті
07.03.2026
місце народження
м.Київ
місце загибелі
н.п Озерне Донецька обл. Краматорський р-н.
позивний
"Маджахед"
звання
Старший сержант
посада
Водій-слюсар ремонтного відділення бронетанкової техніки взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону в/ч А0536
підрозділ
53 окрема механізована бригада
Народився в Києві, проживав на Лісовому масиві, навчався в ліцеї № 39 імені гетьмана України Богдана Хмельницького Деснянського району міста Києва. 12 березня 2022 року Сергій добровільно став до лав ЗСУ. Проходив службу у складі 25-го окремого стрілецького батальйону (в/ч А 4017). Під час бойових дій на Бахмутському напрямку, у районі Верхньокам”янського, потрапив під потужний артилерійський і мінометний обстріл та отримав важке поранення. Після лікування повернувся до виконання бойових завдань, демонструючи витримку та вірність присязі.
Надалі продовжував службу на Донецькому напрямку в Краматорському районі, 53 ОМБр, виконуючи бойові завдання разом із побратимами. Сергій до кінця залишався в строю, підтримував інших і не втрачав внутрішньої зібраності навіть у найважчих умовах.
Сергієнко Сергій “Маджахед” був людиною сильного й вільного характеру- говорив прямо, щиро і ніколи не ховав своїх думок за зручним мовчанням. У ньому була та сама внутрішня сталь, з якою він добровольцем став на захист України й залишився вірним собі та своїм принципам до кінця.
Загинув 07.03.2026 під час проходження військової служби, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Озерне, Краматорського району Донецької області, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Похований 16 березня 2026 року на Алеї Слави ,що розташована на міському цвинтарі, який знаходиться на території Канівської міської територіальної громади в адміністративних межах м. Канева, Черкаської області.
У пам’яті дружини, рідних і дітей він залишився людиною сильного духу, яка вміла тримати себе і підтримувати інших. Його спокій ,принциповість і вміння бути опорою в найскладніші моменти назавжди закарбувалися в пам*яті всіх, хто його знав.
За мужність, відвагу, самовідданість і вагомий особистий внесок у захист України був відзначений такими нагородами:
-
Медаллю «За військову службу Україні» — державною нагородою України, відповідно до Указу Президента України від 22 січня 2026 року № 70/2026. Медаль № 30577, серія ЗС № 031259.
-
Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих» — відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 14 серпня 2023 року № 1817.
-
Почесною відзнакою Канівського міського голови «За заслуги перед містом Канів» — посмертно, 7 травня 2026 року.
-
Медаллю Всеукраїнського об’єднання громадян «Країна» «Незламним героям російсько-української війни» — посвідчення № 9614.
Його життєвий шлях –це приклад свідомого патріотизму, відповідальності та стійкості, це історія добровільного вибору, мужності та відданості Україні.
Навіки 50.
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!