Народився і жив Іван у м.Києві, навчався у 82 школі, після школи закінчив Промислово-економічний коледж НАУ, далі – Національний авіаційний університет за спеціальністю «Електронні системи». 11 років займався греко-римською боротьбою. Захоплювався фотографією та бігом. Був у складі бігового клубу Squad UA Runners та бігав полумарафони у різних містах, марафон у Дніпрі та планував ще багато кілометрів пробігти. Завжди ставив нові цілі в спорті і досягав їх. В травні 2022 р. пішов на захист Батьківщини. А 25.10.2022 року сім’я отримала трагічну звістку про смерть. Загинув від осколкових поранень голови та задньої поверхні грудної клітини внаслідок вибуху поблизу н.п. Давидів Брід, Херсонської області під час виконання бойових завдань пов’язаних із захистом Батьківщини. Похований на Алеї почесних поховань (Державний історико-меморіальний Лук’янівський заповідник (Лук’янівське кладовище). У Івана залишились батьки, дружина і маленький син Дмитрик (4 роки). Це людина з великої  літери. Завжди усміхнений, добрий, порядний і готовий жертвувати собою заради інших. Він не був кадровим військовим, але з початку повномасштабного вторгнення, завжди хотів бути корисним на війні, щодня волонтерив, допомагав військовим розвантажувати боєприпаси, був донором і здавав кров, допомагав в лікарнях доглядати за військовими. Захоплювався військовою справою, хватав на льоту та називав свою роботу «Найкраща робота в світі!». Удосконалювався у військовій справі та торопився жити на війні, постійно вчився новому. Побратими з гордістю відгукуються про командира, згадуючи,що він піклувався про кожного свого бійця на бойовому та говорив, що має зробити все від нього залежне , щоб не допустити сповіщення про смерть матерям або дружинам бійців..».