Народився та виріс у місті Києві. Вчився в середній загальноосвітній школі №185 міста Києва.

Пізніше навчався у Національному технічному університеті України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”.

Працював годинниковим майстром, був добрим та чуйним, ніколи не відмовляв у допомозі, був найкращим чоловіком і неймовірним батьком, котрий підтримає, вислухає і дасть справді дієву пораду навіть у найважчий час.

Крім сімʼї він ніколи не забував і про країну, завжди проявляючи себе як щирий та самовідданий патріот. Так у 2013 році приймав активну участь у протистояннях на Майдані. А в 2014 році в перші дні вторгнення він не роздумуючи пішов у військомат, де за станом здоров’я йому відмовили. Проте ворог не спинився і пішов у повномасштабний наступ.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України разом із сімʼєю долучився до ГО «Жіночий Ветеранський Рух», відвозив машини на схід. Навесні 2023 року був призваний у 20-й окремий стрілецький батальйон, звідки був переведений у 23-й окремий стрілецький батальйон Збройних сил України, безстрашно виконував поставлені накази на Донецькому напрямку.

26 серпня 2023 року уламок ворожого снаряду тяжко поранив Євгена. Майже 11 днів він був у комі та боровся за життя. 06.09.2023 року помер у лікарні так і не приходячи у свідомість.

У Євгена залишились дружина і двоє дітей.

Вічна слава Герою!