Руденко Сергій Андрійович народився 27.08.1997 р. у місті Мирноград Донецької області. Навчався у загальноосвітній школі № 5.Здобувши освіту Сергій обрав нелегку шахтарську працю. Працював на ШУ Покровське шахтарем, тому побратими дали йому позивний «Шахтар».

15 жовтня 2024 року Сергій був мобілізований Дніпровським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки міста Києва. Став на захист Батьківщини у складі відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів стрілецького батальйону військової частини А5001. Обіймав посаду водія-електрика.

Службу ніс відповідально та віддано. За словами рідних, дуже сумлінно виконував свій обов’язок із захисту України, був наполегливим у прагненні досягати високих стандартів у своїй діяльності та робив усе можливе для стримування ворога.

28 травня 2025 року солдат Руденко Сергій Андрійович загинув під час виконання бойового завдання на позиціях поблизу населеного пункту Покровськ Покровського району Донецької області. Його життя обірвалося внаслідок ушкоджень, отриманих під час військових дій від вибухів та уламків.

Поховали Захисника України в селі Рашівка Полтавської області.

Та найбільше про Сергія говорять не посада чи звання, а пам’ять людей, які його знали. Для своєї родини він був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Для друзів — надійним товаришем, який ніколи не відмовляв у допомозі. Для побратимів — вірним другом і відповідальним воїном.

Рідні згадують його як щиру, добру та світлу людину, душу компанії. Кажуть, що справжня сила полягає в доброті, і Сергій був саме такою сильною людиною. Він завжди цінував і оберігав свою родину, самостійно прокладав шлях до поставленої мети та наполегливо працював заради майбутнього своїх близьких.

У вільний час захоплювався автомобілями, любив грати у відеоігри, дивитися хороші фільми та активно проводити дозвілля. Найбільшою гордістю та сенсом його життя була сім’я. Своєму маленькому синові він прищеплював чесність, справедливість, доброту та вміння цінувати те, що маєш.

У пам’яті дружини, сина, рідних, друзів і побратимів Сергій назавжди залишиться хоробрим воїном, люблячим чоловіком і батьком, людиною великого серця та щирої посмішки, з якою він ішов життям.

Дружина Героя говорить:

«Мій Чоловік, мій Захисник та сама близька людина…Твоя посмішка залишилась в пам’яті, а твій голос ще лунає у моєму серці. Ти пішов занадто рано,але світло котре ти залишив після себе, буде зігрівати нашу сім’ю вічно. Спи спокійно, рідний. Ми будемо пам’ятати Тебе до останнього подиху. Ти завжди казав, що ми – твій головний скарб і ми доведемо, що достойні твоєї любові».

Відзначений почесною грамотою “За оборону держави” Мирноградською міською військовою адміністрацією (посмертно).

Вічна пам’ять Герою!