Народився та виріс в місті Києві. У 1992 році вступив до першого класу середньої загальноосвітньої школи № 240 міста Києва. У 2оо3 році закінчив  11 класів гімназії №143 міста Києва. З 2003 по 2008 роки навчався в Київському національному університеті культури і мистецтв, на факультеті культурології, – де отримав спеціальність історик-музеєзнавець, експерт з культурних цінностей. У 2008 році вступив до Київського університету ринкових відносин, який закінчив у 2009 році та отримав спеціальність юрист.

Працював заступником директора Державного підприємства «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон».

В перший день повномасштабного вторгнення без вагань став на захист України, вступивши до лав територіальної оборони міста Києва. Продовжив службу в  242-му окремому батальйоні територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони. Обіймав посаду командира взводу.

У війську пліч-о-пліч зі своїми побратимами, «Бойовими бобрами», мужньо захищав Україну на різних гарячих напрямках, зокрема брав участь в обороні Києва та Київської області, у військових операціях на Харківщині й Донеччині.

В жовтні 2024 року пройшов навчання у Військовій академії і виконав програму курсу підвищення кваліфікації та отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта.

28 грудня 2024 року група у складі чотирьох військовослужбовців під командуванням Леоніда при заході на позицію неподалік села Времівка Волноваського району Донецької області потрапила під щільний обстріл РСЗВ, внаслідок якого троє побратимів отримали тяжкі поранення. Леонід затягнув їх в укриття, надав першу допомогу й тим самим врятував їм життя. Як справжній офіцер і мужній воїн після успішної евакуації поранених захисників прийняв рішення залишитися один на позиції, налагодив взаємодію із суміжними підрозділами і майже три доби обороняв її, даючи нещадну відсіч ворогу й постійно інформуючи про ситуацію на відповідному відтинку.

30 січня 2024 року близько 18.00 внаслідок декількох скидів був тяжко поранений. Одночасно на дистанційно встановленій ворогом міні підірвався автомобіль, що повинен був його забрати, проте не доїхав до місця евакуації. Отримавши поранення Леонід не лише надав собі першу  допомогу, а й по рації надавав пораненому водію автівки кваліфіковані поради щодо зупинки кровотечі. Після евакуації з поля бою в стабілізаційному пункті лікарі боролись за життя захисника, проте врятувати його не вдалося і о 22.15 серце героя зупинилось.

Поховали в Києві на Лісовому цвинтарі.

         Нагороджений:

• орденом «За мужність» III ступеня;
• відзнакою Київського міського голови Медаль «Честь. Слава. Держава»