КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Репетя Євген Володимирович
дата народження
11.07.1987
дата смерті
25.07.2022
місце народження
м. Харків
місце загибелі
Херсонська область, Великоолександрівський район, с. Білогірка
позивний
"Зорро"
звання
Солдат
посада
Сапер
підрозділ
Інженерно-саперний взвод, 1 аеромобільний батальйон, 46 оаембр ДШВ
Репетя Євген Володимирович народився в м. Харків, але проживав більшу частину свого життя в м. Дніпро. В 2013 році переїхав в м. Київ, де жив та працював до 2022 року. Займався виготовленням меблів, до військової справи не мав жодного відношення. В 2016 році одружився, має доньку Репетя Єву Євгенівну, 14.03.2017 р.н. Під час повномасштабного вторгнення не зміг спокійно споглядати за ситуацією і добровільно пішов в ЗСУ.
Мій чоловік, Репетя Євген Володимирович, був цивільним. Він не був військовим і ніколи не служив в армії (за станом здоров’я був непридатним до служби в мирний час і частково придатним у воєнний час). Він працював на себе, мав свій меблевий бізнес. Був дуже творчою людиною, в голові в нього крутилося сотні ідей! Дивани, крісла, ліжка, кухні, ексклюзивні меблі для ресторанів, кафе, клінік, готелів, “Спортлайфу”. В телефоні та на комп’ютері у нього було мільйон фотографій з меблями, а ще з нами і Євою. Він багато планував. На днях я знайшла в нього на робочому столі список планів до 2026 року……
Але сталася війна…..Все різко змінилося. Він переживав. Він розумів, якщо ми не станемо на захист своєї держави, сюди прийде руській мір. Доречі, мій чоловік розмовляв російською мовою, але росію тут НЕ чекав!!! Постійно про це говорив, думав.
Я боялася. Мені було страшно уявити, що він піде на війну…..я до останнього думала, що він не піде. Але ні. Його позиція була залізобетонна. Він все вирішив сам і в один із днів пішов у воєнкомат. Там він наполіг на тому, щоб його забрали. І його забрали через 10 днів.
Далі сльози, розпач, гордість, злість, прийняття ситуації……Допомога в забезпеченні всім необхідним. Тижні очікування виїзду на передову…..але тижні перетворювалися в місяці і всі трохи заспокоїлися. Я з дитиною навіть приїхала до Жені на три тижні. Це були найцінніші тижні…..бо вони виявилися останніми……Чоловік відпросився на день і привіз нас в Київ, переночував і рано вранці пішов…..це був останній раз коли ми бачилися вживу…..ще майже місяць Женя служив і виконував свої обов’язки, але вже в зоні бойових дій (спочатку в тилу, а потім на передовій)…..
Женя був сапером. Побратими розказували тільки хороше про мого чоловіка, що він гарно виконував свою роботу.
Мій чоловік загинув смертю хоробрих, захищаючи нашу Україну, в Херсонській області поблизу н.п. Білогірка 25.07.2022 р…….він був тяжко поранений в живіт, але зі слів сослуживців, надав собі першу медичну допомогу. Важко уявити собі рівень його хоробрості в той момент, але він мабуть хапався за життя з усіх сил……бо він обіцяв…..обіцяв вижити за будь-яку ціну! Обіцяв повернутися….обіцяв……….
Можливо це допомогло йому стати тим, кого евакуюють, кого зможуть привезти додому, в кого буде могила…….. зараз з’ясувати всі обставини майже нереально……
Мій чоловік був добрим, світлим, веселим, сміливим, з активною життєвою позицією, мав багато амбіцій та планів….був дуже розумним і мав надзвичайну пам’ять…..він був цивільним, а загинув військовим…..був пересічним громадянином, а став Героєм…….
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!