Підлісний Віталій Олександрович народився 28.10.1971р в місті Нова-Ларга Республіка Молдова в сім’ї українців.

З двох років жив у селі Вендичани Вінницької області. Успішно закінчив загальноосвітню школу, ще в своїй сільській школі отримав права водія гусеничного трактора. Був призваний до збройних сил тодішнього Радянського Союзу. Службу проходив в військах спеціального призначення переважно в Нагорному Карабасі та Придністров’ї. Не любив згадувати та розповідати про цей період свого життя. Чи не єдине, про що розповідав, як після звільнення зі збройних сил, повертаючись додому поїздом, пропустив свою зупинку, і під час руху поїзда вискочив з вагону, – не розбитися допомогла армійська підготовка. В дитинстві цікавився музикою – навчався в музичній школі по класу труба.

Проживав з сім’єю в Подільському районі міста Києва. Одружений, мав трьох дітей.

Український адвокат, закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка за спеціальністю “Правознавство”. Роботу за юридичним фахом розпочав з посади помічника голови суду. У 1996 році приєднався до команди юристів Антимонопольного комітету України. Під час роботи в Антимонопольному комітеті України (АМКУ) очолював напрямок захисту інтересів АМКУ в судах, був заступником начальника Головного правового управління АМКУ.  Користувався великою повагою в колективі АМКУ, завжди приходив на допомогу, надавав фахові поради працівникам, які безпосередньо були залучені до розслідування порушень антимонопольного законодавства. З 2001 року розпочав працювати в Укртелекомі, далі в ДП «Газ України» та інших компаніях. Пізніше очолював Адвокатське бюро «Підлісний», в якому працював до останнього дня свого цивільного життя.

24 лютого 2022 року приєднався до лав ЗСУ, призваний ТЦК Києва у Подільському районі. Захищав Київ та Київську область. Після відвернення небезпеки від столиці, незважаючи на наявність підстав для звільнення від мобілізації, продовжив захищати Батьківщину у лавах ЗСУ.

Брав участь у заходах із забезпечення оборони України у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України в районі смт. Курдюмівка Бахмутського р-ну Донецької області перебуваючи у складі оперативно-тактичного угруповання “Соледар”.

Загинув в російсько – українській війні поблизу  село Роботине Запорізької області під час виконання бойового завдання. Брав участь в штурмі російських окопів 27 липня 2023 року та прикривав поранених побратимів, був поранений, загинув під час евакуації внаслідок прильоту керованої ракети по бронемашині.

Був гідним громадянином, побратимом, чоловіком, батьком, другом.

Ніколи не був байдужим, особливо у складні моменти. Був людиною, яка вміла бачити позитив, а будь-яку невдачу сприймав як цінний урок.

Всюди рекомендував себе професіоналом своєї справи, здатним до постійного самовдосконалення, підвищення професійного рівня, як адвокат якісно вів судові справи не залежно від галузі права. Завжди болісно сприймав невдачі Держави у проведенні ефективної правової реформи.

Окрім свого професіоналізму був наділений найкращими людськими якостями: мудрістю, добротою, щирістю та відкритістю. І саме таким українцям належало б зміцнювати і розбудовувати нашу країну.

Після перемоги у війні мріяв повернутись на державну службу, працювати прокурором або суддею.

Україна втратила порядну, добру, освічену і високодуховну людину, Героя Захисника України.

За час проходження військової служби зарекомендував себе виключно позитивно. Функціональні обовʼязки виконував відмінно, користувався заслуженим авторитетом серед колег. Був добре мотивований до військової служби та професійного самовдосконалення. Постійно підтримував моральний дух колег по службі. На критику та зауваження реагував адекватно, робив правильні висновки, був здатний критично оцінювати свою діяльність. Був вірним та відданим військовій присязі та до останнього виконував свій військовий обовʼязок.

           Нагороджено:

•  орденом «За мужність» (посмертно).