КИЇВСЬКА МІСЬКА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ
КОМУНАЛЬНА БЮДЖЕТНА УСТАНОВА
"КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ЦЕНТР ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ"
ВІЧНА СЛАВА ТА ПАМ’ЯТЬ
КИЯНАМ-ЗАХИСНИКАМ УКРАЇНИ
Пятничук Володимир Іванович
дата народження
28.04.1984
дата смерті
30.01.2025
місце народження
місто Київ
місце загибелі
село Міхновка Курська область
позивний
«Гудвін»
звання
Лейтенант
посада
Командир 3 розвідувальної групи спеціального призначення 10 ротиспеціального призначення 3 загону спеціального призначення
підрозділ
82-га окрема десантно-штурмова бригада
Володимир Іванович Пятничук народився 28 квітня 1984 року у місті Києві .Його життєвий шлях поєднав професійну кар’єру та відданість державі, яка проявилася особливо під час війни.
У 2006 році Володимир закінчив Національний транспортний університет України за спеціальністю «Автомобілі та автомобільне господарство». Після здобуття освіти він працював у низці українських компаній, серед яких ВАТ «Управління спеціальних машин», ТОВ «Автоград», ТОВ МЛ «Діла» та ТОВ «Сільпо-ФУД», де обіймав різні посади.
У липні 2023 року Володимир був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він пройшов підготовку на Яворівському полігоні та у Великій Британії. З 17 листопада 2023 року він служив у 71-ій окремій аеромобільній бригаді (71 ОАеМБр). 17 лютого 2024 року отримав уламкове поранення в місті Авдіївка. Незабаром, 22 лютого 2024 року, йому було присвоєно звання лейтенанта. Після лікування Володимир повернувся на службу у складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, де очолив 3-ю розвідувальну групу спеціального призначення 10 роти спеціального призначення 3 загону спеціального призначення.
24 січня 2025 року Володимир Пятничук отримав подяку за бойові заслуги. Він залишався відданим своїм обов’язкам до останнього моменту.
30 січня 2025 року, виконуючи бойове завдання в селі Міхновка, Суджанського району, Курської область, Володимир Пятничук отримав уламкове поранення яке виявилося смертельним.
Похований у місті Києві на Лісовому кладовищі. Володимир залишив по собі двох дітей, матір та сестру.
Володимир Пятничук був не лише відданим військовим, а й надійним другом та побратимом. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі Українському народові, проявляючи незламний дух, хоробрість і відвагу. Його приклад залишатиметься для всіх, хто бореться за свободу і незалежність України.У нього залишилися двоє дітей, мати та сестра.
Вічна та світла пам’ять Герою!
НЕЗЛАМНІ ДУХОМ, БЕЗСМЕРТНІ ДУШЕЮ!