Народився 5 березня 1969 року в місті Києві. До 9 класу навчався у школі №25 ім. Бєлінського. Згодом закінчив професійно-технічне училище, де здобув кваліфікацію токаря та автослюсаря.

Деякий час працював продавцем-консультантом у мережі магазинів з продажу посуду. Та згодом знайшов своє справжнє покликання — ремонт автомобілів. Працював на СТО, де проявив себе як надзвичайно здібний майстер: техніка слухалася його беззаперечно. Від комп’ютерної діагностики до складної електроніки — він мав справжній інженерний талант і хист до всього, за що брався.

З початком повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Олександр вирішив захищати свою родину та рідне місто. Він спрямував свої знання на допомогу захисникам — відновлював автівки добровольців територіальної оборони Києва та Ірпеня.

Після звільнення Київщини весь свій вільний час присвятив ремонту військової техніки на постійній основі. Паралельно закінчив курси графіки, захоплювався живописом, любив подорожувати.

У червні 2024 року, попри обмеження за станом здоров’я, добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Служив солдатом у взводі зв’язку військової частини А3990 та очікував направлення на Донеччину.

3 вересня 2024 року під час проходження військової служби, внаслідок ракетного обстрілу Інституту зв’язку (навчального корпусу в/ч А3990) у місті Полтава, життя Пострехіна Олександра Євгеновича обірвалося. Він загинув від численних осколкових поранень, несумісних із життям.

Олександр завжди був чуйним, добрим і щирим, з відкритою душею та щирою усмішкою. Він був товариською, комунікабельною людиною, яку любили й поважали друзі. Завжди приходив на допомогу, був відповідальним і справжнім патріотом своєї країни.

Сім’я для нього була найважливішим у житті. Він безмежно любив своїх дітей і дружину. На жаль, його старша донька від першого шлюбу померла незадовго до його загибелі. У воїна залишилися дружина та малолітня донька.

Для нього родина була центром всесвіту — так само, як і він назавжди залишиться центром нашого.

У місті  Полтава встановлений Меморіал в пам’ять  загиблим військовослужбовцям на території 179-ого об’єднаного навчально – тренувального центру військ зв’язку (в/ч А3990).