Олександр Пастух — ветеран українського націоналістичного руху, учасник організацій парамілітарного типу, комбатант, поет, виховник молодіжно-патріотичних формацій, політолог за освітою. Народився 23.05. 1981 у селі Війтівці Волочиського району Хмельницької області. По завершенню початкової школи (1992 р.), разом з батьками переїхав до Києва. Впродовж 1996-1999 рр. навчався у Київському Технікумі радіоелектроніки за спеціальністю “товарознавство та комерційна діяльність”. Надалі навчання продовжив у Київському Національному Університеті ім. Тараса Шевченка вступивши до філософського факультету, (відділення “Політологія”) який закінчив в 2004 році. У студентський період виявляє інтерес до ідей українського націоналізму та парамілітарних традицій.

Впродовж життя Сашко став прекрусором та одним з найвиразніших обличь українського добровольчого романтизму. Досліджував і послідовно відтворював практики підпільного спротиву ОУН та був твердим виразником україноцентричного світогляду.

З кінця 1990-их  років — активний учасник вуличної війни політичних ідеологій; відіграв важливу роль у демонтажі російської ідентичності Києва. Учасник силових акцій спрямованих проти активу політичних партій “Русский блок” (2002 р.), “Партия славянского единства” та інших російсько-імперіалістичних громадських осередків на території України.

У 1999 р. стає членом військово-спортивної організації сприяння розвитку ЗСУ -“Патріот України” (при Соціал-Національній Партії України). По завершенню низки організаційних трансформацій згадана юнацько-патріотична структура після Революції Гідності відіграла роль фундаменту в історії розвитку батальйону “Азов”.

У 2000-2001 рр. дієвий учасник та один з польових командирів довгострокової громадянської акції протесту “Україна без Кучми”. Неодноразово затримувався представниками правоохоронних органів внаслідок спротиву спробам міліції здійснити сценарій силового розгону вуличних акцій.

До широкого впровадження інтернету та у період паперової преси Сашко зацікавився ідеєю самвидаву і неформального самодруку. З метою популяризації націоналістичних ідей у студентських середовищах заснував щоквартальний захалявний журнал “Блок- Пост”. Видання висвітлювало життя вуличного андеграунду, правої субкультури та набуло популярності у колах політично ангажованої молоді Києва. Матеріали за напрямком історії, політичної публіцистики та власну поезію Сашко публікував під різними літературними псевдонімами (“Сантоліч”, “Застрільщик”, “Дуче”).

Надактивна громадянська позиція Сашка та підкреслені лідерські риси стали головною причиною концентрованої уваги до нього з боку органів політичного контролю. Незважаючи на те, що формально їх не існувало з моменту відновлення Незалежності України, на початку 2000-их СБУ продовжувала бути світоглядно неоднорідною організацією з наявністю антиукраїнських елементів у структурі, практикою використання старих методичок КГБ та антиукраїнською діяльністю окремих керівних осіб в інтересах рф.

Відтак 2004 року, у переддень Помаранчевої Революції Сашко зазнав арешту на підставі химерно-гіпертрофованих обвинувачень у здійсненні “терористичної діяльності” та разом з трьом спільниками був засуджений до позбавлення волі. Лише Революція Гідності сформувала умови можливості звільнення політв’язнів завдяки чому Сашко вийшов із застінок тюрми на волю.

Не марнуючи час на вагання новий етап свого життя Олександр Пастух розпочав на Сході України долучившись до справи захисту державного суверенітету та територіальної цілісності держави в лавах батальйону “Азов”.

З 2017 р. працює інструктором та виховником у старшинській школі ім. Є. Коновальця на базі батальйону “Азов” у Києві. Роком пізніше повертається у політичне життя та розбудовує низку регіональних та обласних осередків партії “Національний Корпус”.

У цей період Сашко стверджує свій дидактичний хист, лідерську харизму, стає улюбленцем азовської молоді та через свою виваженість і чуйність отримує позивний “Добрий”.

Початок повномасштабного вторгнення зустрів у лавах 2-го окремого батальйону ДУК ПС (згодом 2 стрілецький батальйон 67 ОМБр), під командуванням Тараса Хаммера. Сашкові судилося пройти звивистий шлях фронтових випробувань та взяти участь у десятках етапно-доленосних подій Великої Війни: від битви за Київ та звільнення Чернігівщини до боїв за Бахмут та Серебрянський ліс.

29.09.2023 Сашко героїчно загинув під час виконання бойового завдання на околицях тимчасово окупованої Кремінної  Луганської області.

Увіковічення погруддям в Холодному Яру в Меморіалі козакам-добровольцям, які полягли за волю України в 2022-2023 роках

Похований на Лісовому кладовищі міста Києва.

Нагороджений:

• орденом Богдана Хмельницького III ступеня 14.09.2023 № 148, виданий президентом України Зеленським В.О;
• відзнакою “За звитягу” 07.2023 № 0391, виданий командувачем сухопутний військ ЗСУ Сирським О.С;
• відзнакою “Кращий сержант” 07. 2023 №1474 , головнокомандувачем ЗСУ Залужним В.Ф;
• нагрудним знаком “Хрест Да Вінчі” 05.2024 № 5 (посмертно);
• орденом “За мужність” III ступеня (посмерто). (Указ Президента України № 166/2024 від 22.03.2024 року).