Паламарчук Ігор Михайлович народився 3 грудня 1992 року в місті Києві. Навчався у київській школі № 303, розташованій на вулиці Драгоманова.

У цивільному житті працював експертом у магазині «Ашан». Ігор був людиною, яка мала значний життєвий досвід і знання, якими охоче ділилася з іншими. Він вирізнявся чесністю, справедливістю, відповідальністю та добротою. Ніколи не здавався перед труднощами, умів долати перешкоди й підтримувати тих, хто був поруч.

Ігор любив спорт і подорожі. Його життєва позиція відображала сильний характер, почуття справедливості та прагнення до мирного життя. Він часто повторював: «Я як Україна, не трогайте мене і я нікого трогать не буду».

Свій військовий шлях Ігор розпочав ще у 2014 році, коли став на захист України та брав участь в антитерористичній операції у 2014–2015 роках. Із 2022 року знову долучився до лав Збройних Сил України, проходив службу у складі 36-ї бригади.

За час служби пройшов бойовий шлях від півдня до півночі України, виконуючи поставлені завдання та залишаючись вірним військовій присязі й побратимам.

12 жовтня 2024 року Ігор Паламарчук загинув у бою поблизу населеного пункту Зелений Шлях Курської області. Його життя обірвалося під час боротьби за Україну. На жаль, тіло Захисника не знайдено.

За мужність, відвагу, відданість військовому обов’язку та захист України Ігор був відзначений низкою нагород і відзнак:

• відзнакою учасника антитерористичної операції за 2014–2015 роки
• нагрудним знаком «Золотий Хрест».
• відзнакою «За службу та звитягу» ІІІ ступеня.
• почесним нагрудним знаком «Хрест хоробрих».
• відзнакою «За оборону міста-героя України Харкова».
• відзнакою Міністра оборони України «Захиснику України».
• пам’ятною медаллю 36 ОБНП «За оборону плацдарму Кринки».
• медаллю «Захиснику Вітчизни».
• відзнакою «Комбатантський хрест».Посмертно.

Пам’ять про Ігоря живе не лише в нагородах та спогадах рідних, а й у серцях побратимів, для яких він назавжди залишиться людиною, з якою пройдено бойовий шлях. Один із побратимів написав на його честь вірш-хронологію військового шляху під назвою «Я йду у бій. Я йшов у бій…».

У Ігоря залишилися найдорожчі люди — мама Валентина, сестра Лілія та племінниця Аня. Для них він назавжди залишиться рідною людиною, люблячим сином, братом і дядьком, якого неможливо забути.

Ігор Паламарчук віддав своє життя за Україну, її свободу та майбутнє. Його мужність, принциповість, доброта й незламність назавжди залишаться у пам’яті тих, хто його знав і любив. Його ім’я — серед імен Захисників, які стали на захист Батьківщини й до кінця залишилися вірними своєму обов’язку.