Рано втратив батьків, виховувався у будинку малюка, школах-інтернатах. Закінчив Краснотур’їнське СПТУ з червоним дипломом, з 17 років почав працювати на Богословському алюмінієвому заводі у місті Краснотур’їнськ. Служив у радянських військах у НДР, військову освіту здобув у Київському вищому зенітному ракетному училищі, залишився в Україні. 1993 року склав присягу на вірність Українському Народові, служив на посаді курсового офіцера начальника курсу факультету спеціального зв’язку, Київський військовий інститут управління та зв’язку. Протягом 1999—2001 років — слухач факультету підготовки фахівців оперативно-тактичного рівня, Національна академія оборони України. Від 2001 року викладав на кафедрі тактико-спеціальної підготовки, Військовий інституту  телекомунікацій та інформатизації. Закінчив ад’юнктуру, призначений на посаду заступника начальника кафедри, від 2008-го — начальник кафедри тактико-спеціальної підготовки факультету захисту інформації. Проживав у Дарницькому районі міста Києва.

Героїчно загинув 9 лютого 2015 року під час виконання бойового завдання по забезпеченню зв’язку частин та підрозділів сектору “С”. Рухаючись на військовому автомобілі у складі групи зв’язку, потрапив у засідку російської терористичної диверсійно-розвідувальної групи поблизу населеного пункту Логвинове Дебальцевського району Донецької області. Загинув полковник Павлов І. М. під час нерівного бою, зазнавши численних кульових поранень.

Додатково:

• Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня 
• Навічно зарахований до списків факультету захисту інформації Військового інституту телекомунікацій та інформатизації (наказом Міністра оборони України від 20.01.2016 № 47).