Народився у місті Радомишль Житомирської області. Після закінчення школи навчався у місті Біла Церква на

автомеханіка. Пройшов строкову військову службу, був одружений. Працював в Міністерстві оборони України монтажником.

З початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України Охріменко Олександр Анатолійович одним із перших став на захист Батьківщини, добровільно вступивши до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 114-ї бригади, 132-го батальйону, механізованої роти, 1-го взводу.

28 вересня 2023 року загинув під Бахмутом під час виконання бойового завдання. Він був сміливим, сильним, мужнім і відважним воїном, надійним побратимом, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та своєму народові.

За мужність і відданість військовому обов’язку, проявлену відвагу, стійкість, патріотизм та самопожертву в боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України Олександр Анатолійович назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів і всіх, хто знав його як справжнього Героя України.

Мій син був справжнім патріотом своєї країни і віддав своє життя за всіх нас, щоб ми жили у вільній Україні.

           Нагороджений:

• медаллю «ЗА ОБОРОНУ РІДНОЇ ДЕРЖАВИ» “Всеукраїнським об’єднанням громадян “Країна” – Наказ № 359 від 20.08.2023року;
• відзнакою Міністерства оборони України “Лицарський хрест” – Наказ №489 від 9 квітня 2025 року;
• почесним нагрудним знаком «Комбатантський хрест» від Головнокомандувача Збройних Сил України О.Сирського, рішення №296 від 8 квітня 2026 року;
• Рішенням Білоцерківської міської ради №7308-72-VІІІ від 29 травня 2025 року присвоєно звання «Почесний громадянин Білоцерківської міської територіальної громади» (посмертно);
• орденом “За мужність” ІІІ ступеня, Указом Президента України №148/2026 від 24 лютого 2026 року “За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку” .