Олександр навчався у загальноосвітній школі № 185 Святошинського району міста Києва.

Влітку 2023 року отримав повістку, прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, після чого пройшов військову підготовку у Великій Британії. Повернувшись до України, вступив до лав 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади.

Свідомо обрав службу у штурмовому підрозділі. Не шукав легших шляхів і не уникав найскладніших завдань. Усвідомлено став туди, де найбільше були потрібні мужність, витримка, сила духу та відданість військовому обов’язку.

Мав військове звання молодшого сержанта та обіймав посаду командира взводу. Цю відповідальну місію сприймав з особливою честю, сумлінно дбав про своїх підлеглих, користувався їхньою повагою та був гідним прикладом для побратимів.

У вересні 2023 року був направлений для виконання бойових завдань на Запорізький напрямок, у район села Вербове.

18 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання Олександр офіційно був визнаний безвісти зниклим. Фактично зв’язок із ним було втрачено раніше, а офіційне сповіщення родина отримала лише через кілька днів.

Для його рідних розпочався довгий і болісний період невідомості. Дні перетворювалися на місяці, місяці — на роки. Попри біль і невизначеність, вони не припиняли пошуків, не втрачали віри та надії, продовжуючи чекати на звістку про свого сина.

Із травня 2025 року тіло Олександра перебувало у Бердичівському морзі. Для родини це мало особливе символічне значення, адже саме Бердичівщина є рідною землею його батька. Там тривали необхідні судово-медичні, слідчі та молекулярно-генетичні експертизи, необхідні для офіційного встановлення особи загиблого.

На початку січня 2026 року родина отримала офіційне підтвердження результатів ДНК-експертизи та молекулярно-генетичних досліджень, які засвідчили загибель Олександра. Лише після завершення всіх передбачених законом процедур його тіло було передано рідним для гідного прощання та поховання.

До останнього дня свого життя Олександр залишався вірним Військовій присязі, українському народові та своїй Батьківщині. Його мужність, самовідданість і готовність стати на захист України назавжди залишаться прикладом справжньої військової честі, а світла пам’ять про нього житиме в серцях рідних, побратимів і всіх, хто знав та шанував його.

Загинув 18.10.2023 року під час контрнаступу на Запорізькому напрямку, в селі Вербове Запорізької області, але через неможливість евакуації тіла був офіційно визнаний безвісти зниклим, а факт загибелі підтвердили лише після проведення ДНК-експертизи.