Народився Михайло 11 червня 1993 року в місті Чернігові.

Закінчив ЧЗСШФМП № 12. З дитинства був особистістю та лідером. Це підмічали всі-від виховательки в дитсадочку до вчителів у школі та його близького оточення. У 6-му класі завдяки вродженому артистизму зіграв, блискуче як на свій вік, одразу три ролі в шкільний постановці за п’єсою Шекспіра в оригіналі. Часто був ініціатором конкурсних міні-завдань або розіграшів, які сам придумував, в колі своєї сім’ї та друзів. Михайло був добрим, неймовірно чуттєвим і співчутливим хлопцем. У цьому прослідковувалась його внутрішня і справжня сила особистості. Він завжди кимось опікувався-птахами, тваринами, друзями в складних ситуаціях. Мав аналітичний склад розуму, тому його міркування вирізнялись логічністю і послідовністю. Любив точні науки, але при тому захоплювався читанням, з легкістю опановував англійську мову. Профільну освіту здобув в ЧТУ. Красень студент був серед найкращих, виразних представників української молоді. Активний, діяльний, позитивно налаштований на життя. На другому курсі вступив до військової кафедри. Після закінчення вступив до  Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “Харківський авіаційний інститут”. У пошуках себе деякий час працював за фахом, потім був помічником депутата, ВО голови молодіжної організації “Батьківщина молода”, де проявились з новою силою його непересічні організаторські здібності. Започаткував проведення для малечі “Арт-канікул”.

На захист Батьківщини Михайло став у серпні 2022 року. Рішення було свідомим і виваженим, оскільки на власному досвіді пережив рашистські обстріли та напівоточення рідного міста. Вже тоді допомагав людям, вивозив людей з міста, а натомість в місто привозив пальне та продукти. Два місяці навчався в Національній  Академії Сухопутних військ. Виконував бойові завдання в ОМАб “Запоріжська Січ”  на посаді старшого офіцера батареї під Донецьком. Працював на гаубицях “777”.

За згадкою бійців-побратимів під час одного з масивних обстрілів позицій наших військ на питання-“Чому Ви тут, Михайлович?”, відповів -“Я чоловік. Я повинен бути, по іншому не можна. За нами жінки і діти.”

Слова сильного воїна, слова справжнього захисника, слова-свідчення духу українського сміливого козацтва, який виривається крізь століття і підтверджує нашу стійкість, незламність і впевненість у своєму праві на існування.

За 9 місяців перебування на лінії зіткнення лейтенант Огієнко Михайло Михайлович, показав неабиякі розумові здібності і фізичну витривалість, завоював довіру та любов підлеглих, визнання та повагу командирів. Захищав Авдіївку, Мар’янку та Вугледар.

Загинув 1-го липня 2023 року  село Богоявленка Донецької області під час виконання бойового завдання 1-го липня 2023 року.

          Нагороджений:

• орденом Богдана Хмельницького III ступеня посмертно;
• відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України “Срібний хрест”.

Пишаюсь тобою, синку. Вклоняюсь до землі та безмежно люблю і буду любити вічно! Мій мудрий сину, моє Сонечко, мужній воїне, красень-чоловік з ніжною посмішкою та доброю душею…Відпочивай з миром. Ти любив Україну і віддав за неї найдорожче-своє життя…