Максим Миколайович Ноженко народився та виріс у місті Біла Церква Київської області.

Мав три вищі освіти. У 1995 році закінчив Міжнародну Академію Наук Сан-Маріно (МАН) у місті Слов’янськ та здобув ступінь бакалавра економіки. У 2003 році закінчив Донецький національний університет за спеціальністю «Міжнародні відносини». У 2012 році здобув освіту в Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Промислове і цивільне будівництво».

У цивільному житті був приватним підприємцем, займався девелопментом та зробив значний внесок у містобудування Києва.

Максим Миколайович був надзвичайною людиною. У ньому дивовижним чином поєднувалися доброта і мужність, чуйність і незламність, ніжність до близьких і безжальність до ворогів. Що б він не робив, прагнув бути в цьому найкращим, і йому це завжди вдавалося. Мав непересічне почуття гумору та неймовірну жагу до знань. Дуже любив читати, і книга була з ним завжди, навіть на війні. Одним із його захоплень був технічний дайвінг. Він відпочивав, пірнаючи у найнебезпечніших дайв-сайтах світу. Був люблячим і турботливим батьком і чоловіком, братом і сином.

З 1994 по 1996 рік Максим Ноженко брав участь у Миротворчій місії ООН у Республіці Ангола.

3 травня 2022 року з власної ініціативи приєднався до лав Збройних Сил України та став на захист України у складі 38-го зенітного ракетного полку (в/ч А3880). Обіймав посаду головного сержанта зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї. Безпосередньо стримував просування ворога на Миколаївському та Херсонському напрямках, брав участь у звільненні острова Зміїний та міста Херсон.

Із 23 вересня 2023 року проходив службу у складі 44-го окремого стрілецького батальйону. Протистояв ворогу на Лиманському напрямку в районі села Терни Краматорського району, на Куп’янському, Харківському та Ізюмському напрямках у районі селища Борова Ізюмського району. Брав безпосередню участь у боях за міста Бахмут, Ізюм, Лиман, Куп’янськ та селище Терни.

Обіймав посади головного сержанта стрілецького взводу стрілецької роти, головного сержанта стрілецької роти, командира окремого розвідувального взводу та командира мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону. Проявляв мужність, патріотизм, ініціативність, стійкість, уміння приймати виважені дієві рішення та протистояти викликам фронту.

Завдяки власному професіоналізму, відвазі, лідерським якостям і високому рівню особистої підготовки молодший лейтенант Максим Ноженко неодноразово успішно утримував позиції під час штурмових дій ворога, проводив евакуацію поранених та загиблих бійців. Як командир підрозділу розробляв успішні стратегії зі збереження життя особового складу, яке завжди було для нього пріоритетним.

За період служби з 2022 року і до своєї загибелі отримав п’ять бойових поранень, після кожного з яких повертався до лав ЗСУ та продовжував відважно боронити Україну й український народ.

Максим Миколайович був справжнім воїном, командиром з великої літери, який завжди першим йшов по мінному полю, першим у бій і ніколи не ховався за спинами побратимів. Він був справжнім героєм і до останнього захищав свою Батьківщину та свій дім.

18 листопада 2025 року неподалік населеного пункту Новоплатонівка на Ізюмському напрямку Харківської області молодший лейтенант Максим Ноженко героїчно загинув під час виконання бойового завдання зі стримування наступальних дій ворога. Він накрив собою ворожий дрон, врятувавши життя чотирьох військовослужбовців, які перебували поруч.

За мужність, самовідданість, професіоналізм та вагомий внесок у захист України молодший лейтенант Максим Миколайович Ноженко був удостоєний державних, відомчих та військових нагород:

• Орден «Богдана Хмельницького» ІІІ ступеня (посмертно), відповідно до Указу Президента України від 24 березня 2026 року № 262/2026.
• Відзнака «Зірка воїна», нагороджений наказом командира 44 окремого стрілецького батальйону (військова частина А4049) № 227 від 1 квітня 2024 року.
• Нагрудний знак «За стійкість», нагороджений наказом командира військової частини А4049 № 227 від 1 квітня 2024 року.
• Медаль «За жертву крові в боях за волю України».
• Медаль «Учасник бойових дій» (2023).
• Медаль Міністерства оборони України «Воїн-миротворець» (1996).
• Медаль «Честь. Слава. Держава», нагороджений відповідно до розпорядження Київського міського голови № 1180 від 5 грудня 2023 року.
• Медаль «За сприяння обороні Києва», нагороджений відповідно до розпорядження Київського міського голови № 245 від 19 березня 2024 року.
• Почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», нагороджений Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним, № 2627 від 7 листопада 2023 року.
• Відзнака Міністерства оборони України «Хрест пошани», нагороджений наказом Міністра оборони України від 19 вересня 2025 року № 1242.
• Відзнака Міністерства оборони України «За оборону України», відповідно до Указу Президента України від 5 серпня 2022 року № 559/2022.

Похований Ноженко Максим Миколайович на Південному кладовищі у селі Віта-Поштова Київської області.

Героїчний вчинок молодшого лейтенанта Максима Ноженка, його відвага та самопожертва є прикладом справжнього воїна, офіцера, побратима та істинного сина України.

Вічна пам’ять Герою!