Народився 9 червня 2003 року в місті Києві. Тут минули його дитинство та юність, тут сформувався його характер — допитливий, цілеспрямований, патріотичний.

Освіту здобував у спеціалізованій школі-ліцеї №304 міста Києва. Після її закінчення вступив до Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Інститут прикладного системного аналізу, де навчався за спеціальністю «Системний аналіз і управління». Успішно пройшов три курси, демонструючи високі академічні результати, аналітичне мислення та здатність опановувати складні дисципліни. З дитинства Ярослав займався плаванням, відвідував спортивну школу та брав участь у змаганнях. Мав широке коло інтересів — від комп’ютерних ігор до історії України. Він активно читав, досліджував різні джерела, аналізував інформацію та прагнув глибоко розуміти минуле і сучасне своєї держави.

Володів аналітичним складом розуму та здатністю точно розраховувати й передбачати ситуації. Ще під час навчання організував команду однодумців та разом із друзями працював над розробкою відеоігор. Вільно володів англійською та кількома мовами програмування, мав чіткі плани щодо майбутньої професійної діяльності. Ярослав мав й інше, несподіване для багатьох хобі — кулінарію. У вільний час він займався випічкою, перетворюючи кухню на маленьку пекарню та даруючи близьким власноруч створені смаколики. Друзі згадували його як людину надзвичайно творчу, уважну, добру та скромну, з тонким почуттям гумору й особливим баченням світу.

З початком повномасштабного вторгнення, навесні 2022 року, у 18-річному віці Ярослав спробував стати до лав війська добровольцем, однак через вік його не прийняли. Через рік, на власний 19-й день народження, він зробив крок, який багато хто не зрозумів би — добровільно вступив до батальйону «Карпатська Січ». Це рішення стало символом його свідомого вибору: не спостерігати, а діяти. Після служби він повернувся до навчання за порадою командування, але не полишав військового шляху. У 2024 році підписав контракт та пройшов відбір до 3-ї окремої штурмової бригади, опанував керування безпілотними літальними апаратами, здобув сертифікати у двох школах БпЛА та планував служити оператором дронів. Він був мотивованим, дисциплінованим і прагнув бути найкращим у тому, що робить.

Згодом Ярослав проходив службу у складі 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А4638 Сухопутних військ Збройних Сил України, виконуючи обов’язки гранатометника. У грудні 2024 року брав участь у бойових діях на Харківщині. У своєму останньому бою біля населеного пункту Копанки Ізюмського району  разом з побратимами контратакував ворожу диверсійно-розвідувальну групу, що намагалася захопити українські позиції та прорвати нашу оборону. Ярослав воював до останнього подиху, залишаючись вірним своїй присязі та побратимам. 8 грудня 2024 року він загинув під час виконання бойового завдання.

Похований у місті Києві на меморіалі почесних поховань Берковецького міського цвинтаря.

За незламність, мужність і відвагу, проявлені у захисті України нагороджений:

• орденом «За мужність» III ступеня згідно з Указом Президента України №270/2025 (посмертно)

Пам’ять про Ярослава Михайловича Недашківського назавжди збережеться у серцях тих, хто знав його — як про людину сміливу, розумну, добру, вільну і відповідальну, яка свідомо віддала життя за майбутнє України.