Народився та виріс в місті Києві.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України не зміг залишитися осторонь та мобілізувався до лав Національної гвардії України.

12.12.2022 року Володимир очолював групу розвідки біля населеного пункту Кремінна Луганської області під час наступу підрозділів російської федерації в цьому районі. Ворог гатив з усього, що мав на озброєнні: артилерію та міномети, танки і стрілецьку зброю. Розуміючи, що група не може рухатися далі, Володимир  прийняв рішення відправити групу у попередньо оговорене місце, а сам залишився для відведення удару на себе. Під час масованого артилерійського обстрілу Володимир отримав проникаюче осколкове поранення, та, через втрату великої кількості крові, швидко втратив свідомість. Залишившись на одинці, не отримав достатньої медичної допомоги. Невдовзі життя воїна обірвалося.

Володимир був не тільки хоробрим воїном, що віддав життя за Батьківщину, але й люблячим батьком, надійним чоловіком, та добрим сином. Всі люди в його оточенні завжди знали – якщо Вова взявся за діло, то як би складно йому не було, все буде зроблено. В його сім’ї не було жодної людини, що не покладалася б на нього, і жодної людини, що в ньому була б розчарована. Навіть в мирному житті він був воїном, протягом років займався карате, та у визнання його заслуг та майстерності йому було присвоєно перший дан та він отримав іменний чорний пояс посмертно.

Похований на Лісовому цвинтарі в місті Київ.

           Нагороджений:

•  орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові указом Президента України № 161/2023