Народився 27 жовтня 1965 року в селищі міського типу Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської області. Українець. Закінчив середню школу селища міського типу Мала Дівиця. Після закінчення середньої школи працював машиністом баштового крану. У 1982-1983 роках навчався на радіотехнічному факультеті Київського політехнічного інституту. 29 жовтня 1983 року призваний на строкову військову службу у Збройні Сили СРСР. У лютому 1984 року з відзнакою закінчив навчальний підрозділ при 44-й навчальній повітряно-десантній дивізії. У 1984-1985 роках  у складі Обмеженого контингенту Радянських військ брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан. У 1985 році старший сержант О.І.Міхнюк був звільнений зі Збройних Сил СРСР за станом здоров’я, отримав інвалідність 2-ї групи. Повернувся до Києва. У 1986 році відновився в Київському політехнічному інституті. Одночасно закінчив Київське професійно-технічне училище за спеціальністю «машиніст баштового крану». У 1988-1990 роках – вчитель початкової військової підготовки  та фізичного виховання середньої школи №172 міста Києва.  У 1993 році заочно закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю «інженер». У 1990 році став одним з ініціаторів і безпосереднім учасником створення Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). З 1998 року – заступник голови Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) з питань медико-соціальної реабілітації та військово-патріотичного виховання молоді. Взимку 2013-2014 років брав активну участь у Революції  гідності. Був командиром 8-ї «афганської» сотні самооборони Майдану. Навесні 2014 року добровольцем вступив до 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар» Збройних Сил України (військова частина польова пошта В0624), де став сержантом роти з матеріального забезпечення, командиром 2-ї «афганської» штурмової роти спеціального призначення. 20 серпня 2014 року – загинув біля селища міського типу  Новосвітлівка Краснодонського (з 2016 року – Сорокинського) району Луганської області. Під час бойових дій на території Республіки Афганістан, з 3 березня 1984 року служив заступником командира 3-го десантно-штурмового взводу 7-ї десантно-штурмової роти 56-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади (військова частина польова пошта 44585; район міста Гардез,  Провінція Пактія). Учасник багатьох бойових операцій. Брав участь у супроводі колон, організації засідок, перехопленні караванів зі зброєю. Був двічі тяжко поранений. За мужність, проявлену в боях, нагороджений двома орденами Червоної Зірки і медаллю «За відвагу». 31 травня 1984 року десантно-штурмовий взвод, у складі якого діяв сержант Міхнюк, супроводжував колону. У районі міста Гардезпровінції Пактія колона потрапила під обстріл душманів.  Під час бою був поранений командир колони старший лейтенант Курбангалієв. Сержант Міхнюк виніс пораненого офіцера з-під обстрілу, але й сам отримав важке поранення. Близько 3-х місяців лікувався у військовому госпіталі в місті Кзил-Орда Казахської  РСР. Після лікування повернувся у свою частину. 21 травня 1985 року під час проведення бойової операції зі знищення бандформувань в Мараварській ущелині Олег Міхнюк отримав друге важке поранення. Переніс кілька операцій. Лікувався у військових госпіталях у містах Джелалабад, Кабул, Ташкент (Узбекистан), Рига (Латвія). Після повернення до Києва, у 1989 році включився в роботу по захисту ветеранів та інвалідів війни, членів сімей загиблих учасників бойових дій. У 1990 році був одним з ініціаторів і безпосереднім учасником створення Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). У 1990-1991 роках – комсорг ЦК ВЛКСМ Центру реабілітації для  воїнів-інтернаціоналістів «Лісова поляна» (селище Пуща-Водиця, місто Київ), у 1991-1993 роках – начальник медико-соціального відділу Українського Союзу ветеранів Афганістану (воїнів- інтернаціоналістів), у 1994-1995 роках – заступник голови Київської обласної Спілки ветеранів Афганістану, з 1995 року –начальник управління реабілітації та лікування Української  Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів). Займався захистом інтересів, перш за все, учасників бойових дій в Афганістані та воєнних конфліктів на території інших країнах,  інвалідів війни, членів сімей загиблих в Афганістані. Під час роботи у Українській Спілці ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) відпрацьовував шляхи співпраці з органами виконавчої влади щодо виконання Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо ветеранів війни та сімей загиблих, вдосконалення системи, яка забезпечує лікування, зміцнення фізичного і морально-психологічного стану ветеранів війни та сімей загиблих,підвищення їх соціальної активності, надання всебічної моральної та матеріальної підтримки ветеранам війни, членам  сімей загиблих. У 1997 році виступив ініціатором створення Всеукраїнського дитячого патріотичного об‘єднання «Майбутнє України». Талановитий організатор, він постійно проводив велику роботу по вихованню молоді на патріотичних, історичних та бойових традиціях Українського народу. Організував безліч зустрічей воїнів-афганців. В зимку 2013-2014 років перебував на Майдані Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності. Був командиром 8-ї «афганської» сотні самооборони Майдану, у складі якої були переважно ветерани Афганської війни. Під час  протистоянь отримав поранення від розриву гранати. Будучи патріотом своєї країни, незважаючи на свій вік та інвалідність, не зміг залишитися осторонь подій, що загрожували суверенітету і територіальній цілісності України в 2014 році. З весни-літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України в боях за відстоювання суверенітету та територіальної цілісності України. Учасник звільнення ряду населених пунктів Луганської області. Маючи великий бойовий досвід, багато зусиль доклав для організації, підготовки та навчання бійців, які брали участь в антитерористичній операції. 20 серпня 2014 року під час боїв за визволення Луганська старший сержант  Міхнюк О. І. героїчно загинув, ціною власного життя врятувавши бойових товаришів, у результаті мінометного обстрілу позицій підрозділу біля селища міського типу  Новосвітлівка Краснодонського (з 2016 року – Сорокинського) району Луганської області.

Додатково:

У м. Києві на території Національного університету оборони  України ім. Івана Черняховського встановлено стелу військовослужбовцям ЗСУ, яким присвоєно звання «Герой України», серед яких є ім’я О. І. Міхнюка.

У 2014 р. в смт. Мала Дівиця на будівлі ЗОШ по вул. Слобідська, 160, відкрито меморіальну дошку пам’яті.

Розпорядженням Чернігівської міської ради від 19.02.2016 р. вулицю Воїнів-інтернаціоналістів у м.Чернігів було перейменовано на вул. Олега Міхнюка.

Також іменем Олега Міхнюка названо вулицю в смт. Мала Дівиця Прилуцького району Чернігівської обл.

З 2014 р. у Прилуцькому районі Чернігівської обл. проводиться пам’ятний турнір з міні-футболу на честь Олега Міхнюка.

У лютому 2015 р. на будівлі Міжрегіонального професійного вищого училища автомобільного транспорту в м. Києві встановлено меморіальну дошку на честь Олега Міхнюка.

• Указом Президента України №494/2015 від 21 серпня 2015  року за виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені  у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі старшому сержанту Міхнюку Олегу Івановичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоюванням ордена «Золота Зірка»;
• Орден «За мужність» I (21.08.2014; посмертно);
• Орден«За мужність» II (11.02.2004) та III (15.02.1999) ступеня;
• Два орденаЧервоної Зірки (СРСР);
• Пам’ятна медаль «25 років виведення військ з Афганістану» (посмертно);
• Медаль «За відвагу» (СРСР);
• Медаль «В пам‘ять 10-річчя виведення радянських військ
• з Афганістану» (Білорусь).