Мовчан Олексій народився 25 травня 1973 року в Києві у сім’ї військовослужбовця.

У 1998 році закінчив Український транспортний університет у Києві, здобувши спеціальність інженера-механіка. Протягом 25 років, аж до повномасштабного вторгнення, працював водієм у ТОВ «Спецкомунтехніка».

Він обожнював техніку, мріяв відкрити всі водійські категорії, але встиг отримати їх від А1 до D (загалом 8 категорій). Умів працювати з гранітом та іншими видами каменю. Був високоерудованою людиною з феноменальною пам’яттю, умів знайти вихід із будь-якої ситуації, мав навички виживання в екстремальних умовах.

Під час строкової служби брав участь у війні в Нагірному Карабаху як командир відділення військової розвідки. Олексія знали як чесну, відповідальну людину, з якою було цікаво спілкуватися людям різного віку. Особливо всім запам’ятався його щирий, гучний та заразливий сміх.

З початку повномасштабного вторгнення Олексій без вагань став на захист України як доброволець. Спочатку долучився до Всеукраїнської громадської організації «Патріот – захисник Батьківщини», а потім — до Добровольчого батальйону ОУН.

З лютого до початку квітня захищав Київщину. З квітня і до загибелі — Запоріжжя та Донецьку область.

1 травня 2022 року Олексій загинув зі зброєю в руках у районі населеного пункту Велика Новосілка Донецької області під час близького бою з ворожою піхотою. Перед цим він разом із побратимами врятував цивільних із-під завалів та вивів їх у безпечне місце.

Похований на Лісовому кладовищі м.Києва.

Олексій був люблячим чоловіком, батьком, сином, братом, надійним другом та мужнім воїном. Пишався тим, що мав честь бути націоналістом, адже дуже любив Україну.

У Києві, 22.10.2023 року, по вул. Анни Ахматової був створений мурал “Тінь”, на якому зображений Олексій Мовчан. А присвячений стінопис усім добровольцями, які загинули на війні.