Народився у селі Вишеньки Київської області, дитинство провів у селі Петропавлівске Київської області, а згодом родина переїхала до міста Києва. З раннього віку проявляв кмітливість, творчість і любов до природи. Навчався у школі №314, пізніше – у гімназії №315 міста Києва, займався боксом, писав філософські вірші, активно брав участь у шкільному житті. Закінчив Національний університет харчових технологій за спеціальністю – фінанси. Захоплювався музикою та творчістю, писав пісні разом із композиторкою Анною Волошиною (псевдонім Віанна), мав сценічне ім’я Лютов. Був підприємцем, працював у «Київстарі» та «ПриватБанку», заснував власну студію звукозапису, а згодом бізнес у сфері сонячної енергетики.

Сергій був щирим, добрим, життєрадісним, любив спорт і допомагав іншим, тренуючи людей у спортзалі. Там він зустрів свою кохану Антоніну. Завжди був турботливим сином, люблячим братом та дядьком, мав багато друзів, був лідером і прикладом для інших.

Попри стан здоров’я з перших днів повномасштабної війни не залишився осторонь. Брав участь у розвідці в напрямку міста Бучі Київської області, вступив добровольцем до Групи швидкого реагування ДФТГ Золочівської громади на Київщині.

Пізніше без зайвих роздумів та вагань , одними із перших, вони з братом записуються до місцевого ДФТГ Золочівської громади, що на Київщині в Бориспільському районі– ГШР (група швидкого реагування. Сергій дуже добре володів зброєю та стріляв, а також у свій час закінчив курси екстремального водіння. Коли минула загроза Києву, Сергій з групою товаришів та однодумців, поставляв все необхідне бійцям у самі гарячі точки.

Згодом став на військову службу у складі окремого штурмового батальйону “Вовки Да Вінчі” Збройних Сил України. Воював на важких ділянках фронту. Загинув під час виконання бойового завдання на околицях селища Калинівка Донецької області. Командир підрозділу позивний «Тренер» відзначив його мужність, честь і гідність. В переписці з мамою,  командир зазначив –  «Сергій жив з честю і помер зі славою, я шалено пишаюся ним і при цьому жалоба не покидає… в свою чергу, я побачу його продовження в його дитині і докладу всіх зусиль, щоб дитина не побачила цю війну..»
В Сергія залишились любляча родина і маленький синочок.

Похований на Алеї Слави в селі Гнідин Київської обалсті.