Мешко Станіслав завершив 8-річну школу в рідному селі, фізико-математичну школу в Ужгороді та ВПУ №3 радіоелектроніки в Мукачеві і все «з відзнакою». Після одруження переїхав до Києва, де отримав вищу освіту в Національному авіаційному університеті. Його  життя  розділилося навпіл: 24 роки на Закарпатті та 24 роки в столиці. Більшу частину робочих буднів віддав Митній службі України. Був членом команди «Укргідроенергобуд». Його захоплення – радіоелектроніка, комп’ютерні та охоронні  системи сигналізації. Ремонтував прилади, за які не брались в майстернях. Його улюблена річ – паяльник. Розумний та кмітливий, з  чудовим почуттям гумору, любив музику та фільми. Мав з дружиною мрію – власний будиночок в Карпатах.

Станіслав – чоловік, який діями показував свій патріотизм та вірив в єдність та силу українців. Був активним учасником Революції Гідності, перебував в пекельні 18-20 лютого 2014 р. на Інститутській.

У перші дні війни 2022 року добровольцем пішов до війська, незважаючи на незадовільний стан здоров’я. Маючи армійський досвід спецпризначенння   та роботи з гранатометом, у Збройних силах України отримав посаду гранатометника.

Мешко Станіслав Петрович загинув 09.01.2023 року під час бойових дій від вогнепального поранення в селі Дружба Бахмутського району Донецької області.

Похований на Лісовому кладовищі у місті Києві.

У пам’яті його дружини, двох доньок, рідних, колег, побратимів  та знайомих Станіслав залишиться людиною із незламним кодексом честі, твердим характером та гострим розумом з дрібкою дотепних жартів, щирим та справжнім чоловіком.

У рідному мальовничому селі Пузняківці центральна вулиця названа на честь Станіслава Мешка.

            Нагороджений:

• орденом «За мужність» III ступеня Указом Президента України від 19.10.2023 р.№697 (посмертно);
• «Почесна відзнака» Наказом Управління розвідки Адміністрації прикордонної служби України від 23.08.2022 р. №109