Народився 03.11.1967 р. у м. Києві.  1984 р. – навчався у київській середній школі № 117 ім. Лесі Українки. 1988 р. – закінчив Харківське гвардійське вище танкове командне училище. 1988/2004 рр. – роки військової служби. Звільнений в запас із лав ЗСУ у військовому званні підполковника з посади заступника начальника 20-го рухомого пункту управління Генерального штабу МОУ. Листопад 2013 р. – лютий 2014 р. – активний учасник Революції Гідності на майдані Незалежності в Києві. Він очолював 3-й взвод 8-ї «афганської» сотні Самооборони Майдану. У ніч на 20 лютого 2014 року під час протистоянь на вул. Інститутській Юрій Литвинський дістав вогнепальне поранення лівого плеча. Незважаючи на біль, захищав від можливих терактів Києво-Печерську лавру і Адміністрацію Президента України. У травні 2014 року добровольцем вступив до лав 2-го батальйону спеціального призначення (резервного батальйону) «Донбас» Північного оперативно-територіального об‘єднання Національної гвардії України (в/ч 3027), де став заступником командира з озброєння – начальником технічної частини. Пройшов коротку підготовку у навчальному центрі НГУ в с. Нові Петрівці Вишгородського р-ну Київської обл. Займався організацією забезпечення підрозділу технікою та озброєнням. З 17 липня 2014 р. став учасником антитерористичної операції на Сході України. Брав активну участь у плануванні та проведенні спеціальних операцій, зокрема, зі звільнення м. Лисичанськ і м. Попасна Луганської області. 10 серпня 2014 р. група з 15 бійців, яку очолював підполковник резерву Ю.О. Литвинський, рухаючись на допомогу бійцям, що вели бій за м. Іловайськ, виявила на мосту, через який пролягав шлях з Іловайська, ознаки мінування. Підрив мосту, по якому повинна була пройти військова техніка, спричинив би значні втрати серед особистого складу батальйону, техніки, озброєння. Гвардійцям вдалося запобігти підриву моста, та вони потрапили під обстріл із великокаліберних снайперських гвинтівок і кулеметів диверсійної групи противника. Під час бою диверсанти були відкинуті, але підполковник Ю.О. Литвинський («Монгол»), полковник Бойко Ю.М. і старший солдат резерву Р. М. Мотичак загинули, ціною власного життя забезпечивши просування батальйону та врятували десятки товаришів, які через запланований підрив мосту могли б потрапили в оточення.

Додатково:

• Указом Президента України № 651/2014 від 14 серпня 2014 року «за особливу мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня
• 15 серпня 2014 року за мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання своїх службових обов’язків, підполковника резерву Литвинського Ю. О. зараховано до списку особового в/ч 3027 НГУ.
• 26 листопада 2015 року наказом командувача Національної гвардії України підполковнику резерву присвоєно звання полковника резерву.
• Указом Президента України від 17.02.2016 р. № 53/2016 відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»;
• розпорядженням Київського міського голови від 11.12.2017 р. медаллю «Честь. Слава. Держава»;
• указом Патріарха Київської і всієї Руси-України Філарета від 10.05.2018 р. № 22813 медаллю «За жертовність і любов до України»;
• від Міністерства оборони України наказом № 07 від 07.09.2017 відзнакою «Гордість батальйону «Донбас»» (№ 043);
• від громади м. Києва 20.02.2016 р. № 072 нагрудним знаком «Герой-киянин: пам’ять і честь»;
• від громади м. Лисичанськ від 24.07.2015 р. медаллю «За заслуги перед містом»;
• медаллю «Батальйон Донбас «За відвагу»» № 394 від 14.03.2017 р.;
• від ГО ВПО учасників АТО «Справедливість» наказом від 28.08.2015 р. № 1 пам’ятним нагрудним знаком «Іловайськ – 2014» (№ 0079);
• від ГО «Схід і Захід – Україна» медаллю «Захисник-доброволець» від 14.03.2017 р. № 083.