Руслан народився  в звичайній українській  сім’ї, закінчив школу, будував власне життя, був відкритим, чесним та дуже позитивним, мав багато друзів які його любили та поважали. Мав чудове почуття гумору, яке завжди давало позитиву іншим. Як і всі ми жив повноцінним життям, мав дружину та сина з дочкою, ходив на роботу, ростив дітей, мав плани на майбутнє.
24.02.2022 року, з початку  повномасштабного вторгнення, одразу вирішив, що піде боронити свою сім’ю та країну, його взяли не одразу так як охочих було багато, але він був на стільки наполегливим, що таки потрапив до лав ЗСУ.
Останні слова сказані дружині «Бережи дітей, а я іду вас захищати, я зроблю все для того, щоб наші діти жили достойним життям в вільній країні. Пройшовши навчання, вони вирушили на схід країни, нажаль від ворожого обстрілу його життя обірвалось, тепер йому назавжди 43 роки, роки які він був справжнім патріотом своєї країни.

Нагороди:

• Медаль «За військову службу Україні»